Відгук на статтю шановного пана Аркадія Бабченка, в якій він скаржиться на неможливість прийняти участь у виборах Президента Російської Федерації через відсутність і першого, і другого, і третього. Поціновувачам історії з приємністю нагадаю про останні випадки виборів у московії (не те щоб чесні і демократичні, але все ж вибори, а не те, що зараз буде…)

Москва, 1598рік. Вибори царя.

Підстава: вимирання правлячої династії «мономаховичів»

Кандидати:

Годунов Борис Федорович – мурза татарський, в.о.царя

Переваги: досвід роботи на посаді (в.о.царя 1587-1598), значний адмінресурс
Недоліки: незнатне походження, недостатній фінансовий ресурс

Шуйський Василь Іванович – «рюрикович» московський

Переваги: знатне походження, частковий контроль над комітетом виборщиків (думою)
Недоліки: відсутність досвіду роботи на найвищих посадах, недостатній фінансовий ресурс.

Острозський Василь Костянтинович – «рюрикович» український

Переваги: знатне походження , дуже значний фінансовий ресурс, досвід роботи на високих посадах (по-факту – автономний феодал), досвід участі у виборчих компаніях (балотувався раніше на посаду короля польського).
Недоліки: повна відсутність адмінресурсу, поважний вік, ґрунтовна освіта та глибокий розум.

Сімеон Бекбулатович – чінгізід, хан Касимовський

Переваги: знатне походження ,досвід роботи на посаді (т.в.о. царя у 1575-1576 роках), незначний адмінресурс.
Недоліки: незначний фінансовий ресурс.

Коротко про перебіг виборів: з наведених даних очевидно, що найкращі дані мав останній кандидат, через що він і був знятий з виборів комітетом виборщиків із застосуванням методів адмінвпливу (був осліплений і засланий на Соловки).

Острозський Василь Косятинович з виборів знявся, реалістично оцінивши долю Симеона Бекбулатовича та власні недоліки.

Шуйський Василь Іванович вибори програв, брав участь у наступних виборах, за що і заплатив головою незважаючи на весь набутий досвід політичної боротьби.

Годунов Борис Федорович виграв вибори і був коронований. Довів, що єдиним важливим фактором у московській політиці є адмінресурс. Шлях до правлячої касти проклав через два вдалих одруження: спочатку власне з дочкою царського ката Малюти Бєльського (Скуратова), потім царське (Івана Васильовича) з власною сестрою Іриною (остання дружина царя). Залишився в.о. царя при недієздатному Федорі Івановичі.

Події 1605 року не можна вважати виборами, оскільки відбувались на безальтернативній основі і під впливом окупаційної армії.

Вибори 1607 – 1610 років переможця не виявили.

Становлення династії Романових виборами вважати не можна, оскільки єдиний опозиційний кандидат, син Дмитрія (Лжедмитрія) і Марини Мнішек, був знятий з виборів комітетом виборщиків із застосуванням методів адмінвпливу (був повішений у трирічному віці).

Боярин Михайло Федорович Кобила був проголошений царем Михайлом Романовим на безальтернативній основі із застосуванням брутального адмінресурсу (в особі батька, патріарха Московського Федора Романовича Кобили).

Отож після 1598 року виборів у московії не було. На що скаржитесь, пане Аркадію? Може, час вже звикнути?

- Хай! – Верзила – блондин вынырнул из омута воспоминаний и удивлённо посмотрел на лысого гнома, бодро семенящего к нему на кривых ножках по ковровой дорожке.
- Дональд… - озадачено ответил верзила и механически пожал протянутую ручку, зафиксировал кисть и подтянув гнома поближе к себе, начал тщательно рассматривать, придурковато моргая.
- Я тебя где-то видел… - озадаченно изрёк блондин, закончив осмотр.
- Ай эм э прэсидэнт оф зе греатест каунтри ин зе ворд! – завизжал лопоухий и топнул ножкой.
- А я тогда хто?! – удивлённо вызверился верзила и снова заморгал.
- Ай эм пу-тин! – по слогах произнёс гном, приняв на мгновение гордую осанку.
- Pure teen? – изумлённо переспросил верзила и поддавшись порыву чувств погладил гнома по плечу. – С кем не бывает… Плохо выглядишь, на свой возраст…
Верзила тщательно принюхался, не учуял ничего подозрительного, но на всякий случай отодвинулся от гнома и вытер руку о штаны.
- Ай эм э прэсидент оф зе руссиа!!!
- А, руссиа!!! – радосно заорал верзила. – Знаю! Это на север от Чайны! Там, где медведи играют на балалалайках! Нужно будет как-то заехать, посмотреть!
- Поехали прямо сейчас! – восторженно завизжал гном.
- Не могу сейчас… - вздохнул верзила. – Вредно для репутации. Выводите войска из Уругвая, тогда приеду!
- Из Уругвая?! – переспросил гном и зажевал губу. – А что… это мысль…
- Нет, из Украины!!! – заорал верзила. – Вспомнил таки!!! Вы там окупировали Крим – главный источник криминала в мире! Это не хорошо! Надо вернуть! И этот… Дамбаз тоже, вот!
- Нас там нет!!! – возмущенно заорал гном, встав на цыпочки в направлении уха верзилы. – Я решил предоставить тебе возможность обсудить планы совместной борьбы с тероризмом!!!
- Меня здесь нет! – затрясся от хохота верзила.
- Ну давай я тебе заплачу. За визит, как врачу, а? – гном подобострастно заглянул верзиле в глаза. – За ущерб репутации…
- Я миллиардер! - задрал нос верзила. – Зачем мне твои деньги?!
- Затем, что я триллионер! – не сдержался гном.
Верзила нахмурился и снова посмотрел на гнома, как будто увидел впервые.
- Врёшь! – верзила поднял руку, чтобы щёлкнуть гнома по лысине, но сдержался. – У тебя даже авто нет, на лошади ездишь, я сам видел!
- Есть у меня авто, это дорог у нас там нет… - вздохнул гном. – Только на лошади и доедешь…
- В Нью-Йорке нет дорог?! – от удивления верзила перестал моргать.
- А… понял! Это не лошадь, это мой министр иностранных дел, вот!
- Ты назначил Госсекретарем лошадь?! - верзила принялся грызть ногти. – А что… это мысль! Хотя нет, это уже было. Давно, в Риме, когда Папа был ещё маленький и правил кто-то другой. Кал какой-то…
- Это человек! Сергей Лавров!!! – гном снова топнул ножкой.
- Sir Gеj из Love Road? Многообещающее имя… - протянул верзила. - Я запомню… Может, пригодится… Ты это… туда смотри!
-Давай, хотя бы… - заныл гном.
- Не отвлекай! Сейчас фотографировать будут! Нужно не моргать, а это трудно!
«Эта истерическая встреча и проктокольное рукожопатие прочно войдут в анал мировой истории и ознаменуют собой новую эру международных сношений вставшей с колен великой России!!!» – надрывно визжал голос за кадром. Слева от верзилы-блондина, слегка не доставая лысиной до его локтя, горько плакал лопоухий гном. Злые старческие слёзы отбивали дробь по лакированым ботинкам.
Ні, це все-таки дощ! Я остаточно прокинувся, сонними очима сердито поглянув у вікно, де на мене вже терпляче чекав осінній день, холодний і безрадісний. Так і є! Забув з вечора телевізора вимкнути!

» Вітер Долі – читати

Шановний читачу!

Ця книга присвячена найпотаємнішим сторінкам нашої історії, подіям,  навіть згадки про які суворо переслідувались московським царатом протягом останніх чотирьох віків.

Із сумом маю визнати, що історія нашого народу, вкрадена, спаплюжена, скалічена московськими окупантами, навіть після чвертьвікового існування незалежної України, перебуває у стані настільки занедбаному і неприглядному, що вивчення її залишається справою жменьки професіоналів, ніяк не зачіпаючи народні маси. Але нація, позбавлена історії – мертва, як дерево, позбавлене коріння. На відміну від нас, московські окупанти це чудово розуміють і використовують, не шкодуючи колосальних  коштів на продукування і  поширення історичних міфів, жодним чином не пов’язаних з реальністю.

Найнебезпечнішим є те, що окупанти нав’язали нам своє бачення історії як науки, яке різко контрастує із європейською традицією. Московська «історія» - це певна хронологія подій і калейдоскоп особистостей, упорядкованих у часі. Насправді ж Історія – це процеси розвитку людського суспільства, здебільшого – економічні, меншою мірою – релігійні та наукові. Однак історія Московії, викладена у класичному розумінні, неминуче витягла б на світ Божий процеси настільки огидні, що сама лише згадка про них завдала б непоправної шкоди репутації держави, якою москвини досі намагаються пишатись попри відсутність для того будь-яких реальних підстав і причин. Саме тому москвинська «історична думка» так і не зробила жодної спроби висвітлити власну історію у загальноприйнятий людською цивілізацією спосіб, обмежуючись недолугими спробами фальшування. На превеликий жаль, москвинські традиції, унормовані творчістю Татіщева, Карамзіна, Соловйова, пустили настільки глибоке коріння у наш грунт, що своїм впливом безнадійно зіпсували спроби створення історії нашого народу, здійснені Грушевським, Яворницьким, та іншими, менш відомими авторами. Двадцять шостий рік незалежності і четвертий рік Вітчизняної війни проти московського окупанта ми зустрічаємо без об’єктивної Історії України.

В українській літературі з’явилось чимало художніх творів на історичну тематику (або, принаймні, з історичним антуражем), однак майже всі вони присвячені подіям недавньої історії. Таким чином, з’являється і набуває поширення цілком хибне відчуття, що історія наша починається визвольною боротьбою УНР. Нерозуміння тяглості історії одного з найдавніших народів Європи призводить до виникнення небезпечних химер на кшалт тієї, що українська нація сформувалась на другому Майдані, а все, що було раніше – то не про нас.

Ця книга передусім покликана зацікавити читачів історією нашого народу, зовсім не такою нудною та недолугою, як її намагаються представити нам наші вороги.

1603 року саме тут, на нашій землі стався ряд подій, які сплелися  у настільки тугий вузол, що вплинули на хід загальноєвропейських історичних процесів і багато в чому зумовили їх перебіг протягом наступних десятиліть.

Я жодним чином не претендую на  те, що наведене пояснення реальних історичних  подій є єдино можливим, однак воно видається найбільш імовірним, оскільки офіційні їх трактування, як московське так і турецьке, не витримує навіть побіжної перевірки із застосуванням формальної логіки. Самі ж  події не ставляться під сумнів ані історичною наукою ані тим, що вважається історичною наукою у Московії. Саме логіка підказує, що 1603 року відбулася остання спроба старої, княжої Русі вибороти незалежність.

Характерно, що, наступна спроба створення незалежної держави, вперше здійснена силами українського козацтва під проводом Оліфера Голуба та Михайла Дорошенка у 1626-1628 роках, так само (і з тих же причин) залишається досі  невідомою широкому загалу.