Вперше опубліковано 01.09.2015.

Спостерігав вчора (у стані отетеріння) як депутати від коаліції блокують трибуну, щоб не дати опозиції змінити конституцію. В якій ще країні таке побачиш?! Писати не хотілось – надто вже сумно на душі від крові та брехні. Однак прочитавши статті шанованих мною панів Гараня і Лірника був вражений повним нерозумінням ситуації цими без сумніву розумними людьми…
Як казали давні римляни – шукай, кому вигідно. То кому ж?
«Свободі»? Що вона виграє? Нагадує нам вкотре про свій радикалізм і готовність боротися будь – якими методами? Так ми цього і не забували. Теракт призведе до подальшої радикалізації радикально налаштованих громадян і переляку решти. «Свобода» бореться саме за решту. Радикально налаштовані і так на їхньому боці. Крім любителів вил, звичайно. Але то не радикали, а демагоги. І виборці їхні – не найрозумніші люди на світі, мяко кажучи… «Свобода» ж розраховує на тих, хто думає сам, а не живе рефлексами. Помірковану частину думаючих людей теракт від «Свободи» відштовхне.
Розбурхати суспільство? А навіщо? Політична структура, що має у своєму складі кілька тисяч бойовиків, може будь-якої миті ліквідувати непопулярного і брехливого президента без особливих наслідків для себе. Адже захищати його ніхто не захоче і жалкувати за ним ніхто не буде. Але що потім? Наступ кацапської армії на Україну, позбавлену легітимного керівництва? Якби свободівці прагнули влади за будь – яку ціну, вони ліквідували б свого часу януковича. Саме до цього їх підштовхував путін, вимагаючи від януковича не йти на поступки. Саме до такого сценарію готувалась російська пропаганда, звідси і дурні казки про хунту, якої ніхто не бачив.
Адже путін міряв свободівців по собі – він би не вагався, маючи можливість захопити владу. Бо влада для нього – найвища цінність. Для свободівців найвища цінність – держава. Саме тому вони втримались від захоплення влади тоді, пішли на тимчасовий союз з крадіями і дали своїх міністрів в уряд яценюка, стерпіли фальшування виборів. Саме тому Тягнибок ходив на переговори з януковичем. Всі ці дії призвели до падіння рейтингу «свободи». Але рейтинг для них теж другорядний – у порівнянні з державою.
Чому вони, стерпівши стільки наруги від нинішньої влади, все ж вийшли на протест? Бо оцінили, що нинішня влада розвалює державу швидше і вправніше, ніж путін. Державні інтереси знов таки переважили. Підозрювати їх у спробі захопити владу зараз – несинітниця. Єдина користь від ситуації для них – те, що тепер руйнівні для держави зміни до конституції точно не будуть прийняті. Але їх не прийняли б і без цього. 265 голосів після такого шаленого тиску – це вирок. Ті, кого не переламали через коліно зараз, і не купили, це неподобство вже не підтримають. Певний ризик був би, якби зібрали 280-285 голосів. А так – це пірова перемога. На момент початку штурму це вже було відомо.
Порошенку? Теж несинітниця. Що він виграє? Налякає «свободівців» і все громадянське суспільство щоб не виходили на протести, терпіли його далі, бо розпочне громадянську війну? Так він ВЖЕ має владу. Після теракту він частково втрачає контроль над державою. Його політичні позиції в світі слабшають, поле для маневру звужується. Отож владу він частково втрачає.
Путіну? На перший погляд здається, що так. Він послаблює опонента і розпалює громадянську війну в Україні? Але чи вигідно йому послаблювати опонента? Головні риси нинішнього президента – брехливість, тупість і жадібність. Чудовий партнер для путіна – слабкий, поступливий і передбачуваний. Людина, для якої втрата влади – ніщо порівняно з втратою власності. Якій жадібність не дозволяє припинити бізнес на території ворога а тупість примушує обіцяти те, що не збирається виконувати. Порівняно з ним навіть янукович – гігант думки. Обіцяв почути кожного – хіба не почув? Обіцяв покращити життя вже сьогодні – покращив. Собі. А нам – і не обіцяв… Принаймні він точно не обіцяв продати власний бізнес… Тож чи варто такого ще послаблювати?
Навіщо? Щоб замінили? Єдина прийнятна для путіна кандидатура – тимошенко. Вона належить гному з тельбухами. Свого часу, будучи премєром, розвалила коаліцію і внаслідок мусила купувати голоси комуністів. І все це – лише щоб не визнати росію агресором у Грузії, чого вимагали партнери з НУНС. Однак шанси на її обрання мізерні – при всьому фінансовому і адміністративному ресурсі її партія заледве пролізла до парламенту. Зараз вона бореться за виживання у політиці. Якщо на неї і роблять ставку у росії – то тільки на далеку перспективу. А внаслідок масових заворушень до влади прийде хтось дійсно войовничий і безкомпромісний. Не обовязково Тягнибок або Ярош, може бути хтось із авторитетних військових командирів. Але точно не другий порошенко. Що виграє росія? Повномаштабну війну? Так вона сама її не витримає, інакше вже давно б почала. Що інше могло стримати путіна від повномаштабного нападу? Квола реакція європейських турбунів? Повага до міжнародних договорів і зобовязань? Чи може йому шкода власних солдат? Для росії абсолютно не суттєво, прийме Україна такі зміни до конституції чи ні. Бо порошенко недостатньо прогнувся – застиг у розкаряку. Такі зміни конституції дійсно можуть розхитати Україну, але задач путіна не вирішують. Доведеться йому нагинати порошенка ще раз.
Що він отримає від неприйняття змін до конституції, якщо мета ставилась саме така? Покаже турбунам, що Україна не виконує мінські угоди, які він сам ніколи не виконував і не збирався виконувати? Ну то і що? Розпочне в Україні громадянську війну? Воно б і непогано. Для нього, звичайно. Тоді більшість його проблем вирішаться самі собою. Але, при всій повазі до пана Лірника, я не бачу українців з другої сторони. Гройсман, Вальцман, Яценюк, Луценко… Хто з них українець? Це не українська влада, а банда мародерів. «Нові» люди сіли на старі потоки. От і все життя по-новому. Інтерес у них один – втриматись на посаді якнайдовше. Бо кожен день влади – це величезні гроші, у нас вкрадені. Що буде з Україною після їхнього владарювання – їх не цікавить. Вони просто втечуть з награбованим на історичну батьківщину. Принаймні – дуже на це розраховують.
Днями в Раді розглядатимуть реструктуризацію боргів від Яреско. Борги вирішено перекласти на внуків. Зараз нам списують 20% боргу, але після відновлення економіки ми маємо віддавати кредиторам левову частку зростаючих доходів. Всі задоволені. І яценюк, який, звичайно ж, знає що робити, як він нам чесно вчора заявив. Коли прийде час розплачуватись він вже буде далеко. Принаймні – сподівається. І кредиторам, його одноплемінникам, теж приємність – стільки грошей на дурняк. Так, треба почекати. Але ж вони не бідують, а отримають з нас вдесятеро…
А що нас і наших нащадків позбавляють навіть шансу на розвиток – то їх не обходить. Вони ж не українці. Ми самі винні, раз їх терпимо і не пручаємось. Цікаво, хтось може собі уявити спікера ізраїльського кнессету на прізвище Петренко, скажімо? Але то в них, дикунів, а ми ж толерантні – дамо останнє з себе зняти, щоб тільки у антисемітизмі не запідозрили… Отож – цілком заслуговуємо платити довіку Ясак Яресько-Яценюка… Але ж і нашій дурості є межа. Ми готові терпіти їхню владу, віддавати їм останні копійки, але воювати за них не підемо. Отож громадянської війни не буде. Вона могла б початись рік – півтора тому. Власне, на це путін і розраховував – перемогти нас нашими руками, як тоді, в Руїну. Не вийшло. Виявилось, що між українськомовними і російськомовними українцями дуже багато спільного. Майже все. А з росією їх нічого не поєднує. Також з`ясувалось, що громадянам України інших національностей властивий український патріотизм. Не всім, звичайно, але переважній більшості. От і отримав путін замість України місця компактного проживання ватників. Ну і почесне право їх годувати…
Отож маємо визнати, що вигода путіна від теракту – сумнівна. Хоча не можна виключати і такий варіант – росіяни славляться повним нерозумінням причинно-наслідкових звязків і часто-густо діють собі на шкоду.
Однак очевидну вигоду отримують інші – ті, кого відтерли від корита зовсім і ті, кому дають іноді трошки сьорбнути. Перші – ахметов, фірташ, льовочкін та їх кодло. Вони сподіваються добитися перевиборів Ради і отримати вплив на новий її склад. Другі – на кшалт покійного Єремеєва, ситуативні союзники влади. Не можна не визнати, що вчорашні події стали кінцем коаліції. А отже попит на їх послуги зросте неймовірно.
А з ним – і ціна… Адже нинішній владі перевибори невигідні. Ніхто не гарантує, що їх теж вдасться зфальшувати. А раптом ні? А якщо українці оберуть нарешті український уряд? Тоді вони втрачають все. Може – навіть заодно із життям. Скажете – фантастика? Так, між нами і становленням громадянського суспільства та національної самосвідомості лежать десятиріччя, якщо не віки. Але це за звичайних умов. Війна завжди пришвидшує консолідацію нації і становлення суспільства. Отож, мрія може стати реальністю.
Цікава також реакція влади. Аваков вже затримав вбивцю. Це при тому, що за вбивства на Майдані досі ніхто не покараний! Вже відомо, що це військовий доброволець – свободівець. Нас запевняють, що військовий – доброволець, який рік на фронті захищає Україну, кинув бойову гранату у натовп українських військових, до того ж – беззбройних. Щоб у це повірити – треба бути аваковим. Людині таке не під силу…
Я не є фахівцем зброярської справи, однак мушу відзначити – ніякої гранати не було. Якби в натовп, не дай Бог, кинули бойову гранату – вбитих було б більше десятка. Якби кинули оборонну гранату, як запевняє аваков – терорист би вкоротив віку і собі. Адже радіус враження оборонної гранати більший, ніж відстань, на яку її можна кинути. Тому вона і оборонна. А терорист не встиг викопати для себе окопа, на відео це видно… Кинули насправді вибуховий пакет, щоб вразити по можливості більше людей, але по можливості не на смерть. Але ж вже повідомлено, що терориста затримали з такою ж гранатою.
Більше того, у нього знайшли і кільце від використаної гранати. Цікаво, навіщо він його зберігав? Збирався вправити в ніс авакову, як на селі вправляють кабанам, щоб не рили баюри у дворі? Пошкодував викинути, хотів використати як брелок для ключів? Не звик смітити на вулиці? Чи хотів забезпечити недолугу міліцію доказами проти себе? Адже самим їм не впоратися… Вся діяльність авакова на посаді свідчить, що він вірний слуга тому, хто платить. Згадаймо вбивство Музичка його зондер-командою, арешт «вбивць» Бузини, видатні досягнення у розкритті резонансних справ, кришування міліцією ганебних «виборів» у Чернігові.
Доказів у мене звичайно ж немає. Лише роздуми. Однак вони цілком однозначно вказують і на виконавців і на замовників…