Вперше опубліковано 05.11.2017.

У четвер, повернувшись з мітингу на підтримку нашого захисника Колмогорова, засудженого окупаційним режимом вальцмана до 13 років ув’язнення за розстріл авто сепаратистів, з величезним зусиллям притамував бажання написати «по гарячих слідах» про одну з найогидніших постатей нашого політичного буття. Дав почуттям охолонути.
З югіком я познайомився під час «революції на граніті». «Познайомився» - мабуть гучно сказано. Принаймні він мене точно не згадає, і слава Богу. Визнаю, що у тодішніх акціях студентського протесту участі не брав. Я саме вчився у КДУ ім. Шевченка (який югік уже закінчував) і щиро не вірив, що режим, який прирік на голодну смерть чверть мого народу, може злякатися студентського голодування. Я виявився не правий, але мова не про те.
Вперше у мене з’явилося непереборне бажання зустрітися з югіком і поновити наше «знайомство» коли його було призначено міністром внутрішніх справ. Не для того, щоб боронь Боже попросити щось для себе особисто. Просто дуже вже хотілось вказати полум’яному борцю з корупцією на корупцію, що коїлась просто у нього під носом, а саме на прохідній МВС. Якби він хоча б одного разу дав собі працю вийти з лімузину і піднятися на другий поверх, міг би зустріти там чудові зразки Корупціонера Неляканого (рідкісного для Європи виду, поширеного здебільшого в країнах Латинської Америки, Центральної Африки і колишнього СССР). Нахабні огрядні дами бальзаківського віку у міліцейській формі, що займалися оформленням довідок про несудимість, безапеляційним тоном базарної торгівки заявляли, що видати таку довідку раніше, ніж за 2 тижні, технічно неможливо. Потім, на октаву нижче, додавали, що точно таку ж довідку можна оформити за 10 хвилин у приватній конторі, розташованій на Кловському узвозі, 3. За зовсім іншу суму, звісна річ. Якщо вже це не корупція, то її мабуть і зовсім не буває на білім світі. Тоді я ще намагався бачити у кожній двоногій істоті без пір’я Людину, тому щиро вважав, що все лихо в тому, що югік проїздить прохідну без зупинки і не знає, що там коїться. Зараз, пригнічений роками і сивиною, все частіше розмірковую про його долю в цьому «бізнесі». Чи була вона, і яка саме…
Прикордонник Колмогоров восени 2014 року розстріляв із табельної зброї автомобіль, що не зупинився на блок-посту. Розстріляв, виконуючи наказ командира. Жінка, що була в салоні, загинула. Її чоловік – сепаратист, що нині переховується у московії, добився того, що нашого захисника Маріупольський районний суд засудив до 13 років позбавлення волі. Апеляційний суд Донецької області затвердив вирок. Думаю, не варто пояснювати, що донецькі судді виділяються навіть на тлі загальноукраїнського «стандарту», а це ой як не просто! Але найдивніше у цій ситуації те, що вирок може виявитись цілком законним!
Річ у тім, що згідно Конституції України Верховний Головнокомандувач у випадку зовнішньої агресії ЗОБОВ’ЯЗАНИЙ оголосити військовий стан. Не «має право», а саме ЗОБОВЯЗАНИЙ! Порушивши свій обов’язок, вальцман не оголосив військовий стан і досі, вчинивши найтяжчий злочин з усіх можливих – державну зраду.
Спеціально для порохоботів і дебілів (що, по суті, одне й те ж) пояснюю детально.
Військовий стан вводиться не для того, щоб мати задоволення оголосити війну ворогу. Основних причин дві.
1. Переведення всіх ресурсів держави на військові рейки задля перемоги над ворогом.
2. Забезпечення можливості Захисникам Вітчизни залишитись у правовому полі.
Для особливо обдарованих – ще детальніше: у мирний час за навмисне вбивство дають 15 років або довічне ув’язнення, у військовий – медаль або орден. Військовий час – це коли введено військовий стан. Зрозуміліше вже не можу, нехай дебіли мені пробачать…

Таким чином, один високопоставлений злочинець поставив поза законом усіх наших захисників. Бо воювати, нікого не вбиваючи, дуже складно, щоб не сказати - неможливо… Отож будь-хто з них може у будь-яку мить опинитися на місці Колмогорова. Опинитися абсолютно законно – повторюю для любителів законності, які, немов папуги, талдичать, що винним людину визнає лише суд. Дуже зручна позиція для злочинця у державі, де немає суду. Нема суду – нема і злочинців. Замість них – патріоти, які наважились цю «державу» захищати. Бо в них немає грошей, щоб заплатити прокурору чи судді «відпускні».
Судове засідання не відбулося – не з’явився представник Головного ПолітУправління (даруйте – генпгокугатуги). Без попередження і будь-яких пояснень, як сказала адвокат засудженого. Воно й не дивно: адже це не він сидить у вязниці третій рік без вини, над ним не крапає. Яка відстань від Різницької до Орлика? За скільки хвилин можна пішки доправити туди пгокугога, якщо взяти в руки доброго бича? Не знаю, не рахував… Однак зрозуміло, що «корок» на дорозі не міг йому завадити дістатись від робочого кабінету до суду. Що з ним сталось? Скосив ящур? Під час вивчення справи від кричущої несправедливості розірвалось серце? Викрала кацапська ДРГ? (Вони останнім часом почуваються у Києві як удома). Я губився у здогадах, аж поки не повернувся додому. Там з жахом прочитав, що це, виявляється, генпгокугог не пустив підлеглого на засідання суду. Щоб особисто ознайомитись з матеріалами справи (двох років на це вочевидь не вистачило, всенародно відомий читач читає помалу…) і дати цінні вказівки, як геній юриспрденції, могутній настільки, що взагалі не потребує юридичної освіти.
Знов таки: чому дивуватись? Генпгокугог не сидить у в’язниці, після «трудового» дня поїде додому, де чуйна і любляча дружина зустріне його обіймами і не вимагатиме винести геть, козла такого. Чи може все-таки у в’язниці краще? Звідки мені знати?! Це відомо лише самому генпгокугогу, який єдиний має можливість порівняти…
Логіка влади проста у своєму потворстві – тягнути час, допоки люди не втомляться приходити під суд. Бо ж судді теж люди (хоч дивлячись на них цього й не скажеш). Принаймні – їм теж страшно. Як людям.
Коли Югік – Довгий Язик відправився шити рукавиці, я сумував за ним, як за людиною, що втрапила на нари нізащо, очевидним в’язнем совісті. Я щиро вважав тоді, що совість у нього є…
«Загаз у пгокугатузі пгацюють лише люди з ампутованою честю і совістю» - цитата з нинішнього генпгокугога за 2012 рік. Враховуючи, що «кадри» залишились ті ж самі, лише пересіли з місця на місце, а сам автор нетлінної цитати нічим на їх тлі не виділяється, успішно їх очолюючи, виникає кілька неминучих питань.
Коли саме і за яких обставин Югік – Довгий Язик втратив честь і совість? Відбили у колонії? Добровільно погодився на ампутацію, щоб отримати посаду? Чи куми напоїли, за звичаєм, до поросячого вереску, і скориставшись нагодою відрізали все зайве? Відповіді ми мабуть вже ніколи не дізнаємося.
Закони корпорації невблаганні. Один з головних: чужі тут не ходять! Банда, яка вдає з себе нашу владу, походить із далеких 30-х - 50-х років минулого століття, коли номенклатурники, що вціліли у чистках, зорганізувалися у замкнуту касту, поклявшись більше ніколи не чіпати одне одного. І син першого секретаря обкому кпсс, навіть якщо щодо нього цей закон чомусь порушили, ніколи не виклює владне око. Намагатись реформувати цю систему – все одно, що розводити лайно у бочці медом, сподіваючись на радикальне поліпшення смаку. Нова поліція – яскраве тому підтвердження. Без повної люстрації всього правлячого класу з місця ми не зсунемось. На жаль, ця проста і очевидна думка досі не стала надбанням більшості співвітчизників, які воліють і далі тасувати стару засалену краплену колоду, щоразу по-дитячому дивуючись досягнутому результату.
А поки ми гаємо час, тупцюючи на місці і слухаючи, що путін нападе, внутрішні окупанти не гають часу! Зараз вони чинять жахливий злочин – нахабно, відверто демонструють, що держава каратиме своїх захисників. Щоб нікому стало її захищати. Чинять при нашому потуранні! Адже до суду прийшло від сили чотири сотні людей. А мало б бути з півмільйона! Бо якщо ми дійсно хочемо жити по людськи – треба спочатку стати людьми. Задумайтесь! Це зовсім не боляче! Для тих, хто хоче спробувати – наступне засідання відбудеться у понеділок, об 11 ранку. Чи не відбудеться? Від нас це теж трохи залежить.