РОЗБЛОКУВАННЯ МО РЯ ЗКУ.
Чому розблокувати мозок потрібніше й корисніше, аніж море.
Поки дике виття на болотах не досягло апупеозу, вставлю й свої 5 копійок у питання розблокування наших портів.
Припустимо, що партнери й «партнери» дадуть нам досить ракет для знищення Чорноморського флоту московії. Кажу ж: припустимо! Майте уяву, зрештою! Далі припустимо, що вони ж (не треба сміятись, текст не гумористичний) дадуть нам стільки ОТРК, що наш славний (без жодних перебільшень!) Генштаб не матиме сумної й суворої необхідності берегти ті «гарпуни» як зіницю ока для стратегічних наземних цілей. От уявіть, що той триклятий флот взяв і зник. Назавжди!
Гаразд, а тепер подумайте: а що це змінить для України загалом?
Телеексперди, журналісти, відставні вояки, та що там, сам АРЕСТОВИЧ в один голос виють, що це вирішить проблему блокади нашої морської торгівлі, і заодно врятує від голодної смерті десять мільйонів маленьких негренят. А ви спробуйте вимкнути телевізор, і подумати: а яким чином?! Що завадить москалям обстрілювати кораблі, що йдуть до наших портів, з берега?! Довідково: орда має на чорноморському узбережжі берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастіон» і «Бал», загалом не менше 100 ракет в одному залпі! Дальність до 500 кілометрів, коли що. Вивчіть карту, не вподоблюйтесь недоумкам! Непогано було б запитати тих «екс-пердів»: після загибелі свого флоту москалі соромитимуться застосовувати наземні протикорабельні ракети? Але у телеекс-пердів передбачливо діє односторонній зв’язок, щоб глядачі не могли задавати питані і не довідались, що екс-перд ще тупіший за них. Вчора він був вірусологом, позавчора – політолухам, тож з предметом розбиратись ніколи. Фахівці широкого профілю (в усіх сенсах).
Насправді, щоб ліквідувати загрозу (а це можливо лише разом з тими береговими комплексами), необхідна авіація, яку нам так посилено не дають, що ми вже й просити перестали. Бо комплекси ті славляться високою мобільністю, знищувати необхідно ОДРАЗУ після виявлення. Але й у цьому гіпотетичному варіанті завжди залишається ризик, що виявили не всіх.
Тож існує лише одна можливість забезпечити для України свободу мореплавства (це дійсно важливо для економіки): відсунути межі московії на 500-600 кілометрів від Чорного й Азовського морів, про що я писав разів двадцять, як не більш. Все інше просто не спрацює, бо маємо справу з дикою ордою. Усі кораблі, що відвідують наші порти – іноземні. Україна майже не має власного торгового флоту. Тож москалям для підтримання блокади достатньо топити одного з сотні. На це у них ракети знайдуться. Жоден судновласник, а тим паче жодна страхова компанія, у кацапську рулетку грати не забажає, не сумнівайтесь. Тож вибір у нас насправді з одного… Звісно, москалі мають і ракети більшої дальності, за чутками – до двох тисяч кілометрів. Це крилаті. Балістичні вони на щастя вже розучились виробляти. Але влучити на такій віддалі в рухому ціль – задача нереальна, тим паче для кацапів. А портові міста необхідно прикрити потужними засобами ППО. Ось Олух німецький пришле… А якщо серйозно – наші конструктори за пару років доб’ють цю задачу і ми забезпечимо себе самі.
А тепер про саму блокаду. Страждання десятків мільйонів негренят, якими б нестерпними вони не були, взагалі не повинні нас цікавити. Від слова ЗОВСІМ. Принаймні, не більше, ніж світову підлоту цікавлять наші діти, що гинуть щодня під обстрілами й бомбами. Сподіваюсь, ви вже збагнули, наскільки бридкий і цинічний світ, у якому ми живемо. Поки Україна стікає кров’ю – вони стікають слиною. І мріють поживитись рештками, не поміченими завойовниками. Як і належить шакалам. «Президент» якогось там сенегалу, що забув злізти з дерева, ВИМАГАЄ від нас розмінувати порти й відвантажити їм зерно. А заодно й війну припинити... Вдумайтесь у глибину нахабства…
На жаль, світова підлота цінує лише вирішення її проблем, навіть якщо ти сам є їхнім джерелом. Тож створювати проблеми, а потім вирішувати з вигодою для себе – цілком робочий алгоритм у цьому світі, головне – брати плату вперед. Саме цим і займається московська орда. Ще е кращий варіант – вирішувати проблеми, створені іншими. Маємо справу якраз із таким випадком. Зверніть увагу: ми стали цікавими лише коли виникла проблема, яку ми можемо вирішити. Або не вирішити. Наше вміння не створювати проблем нікому - світовою підлотою не цінується абсолютно. Тож саме час грати з виродками за їхніми правилами. Будемо гарними учнями. Навчимось поводитись з ними цинічно й нещадно. Об’єктивно: чим довше триватиме криза – тим вигідніше для нас. Що ми втрачаємо? Гроші? Зовсім не значні у порівнянні з нашими воєнними втратами. Все це зерно належить приватним фірмам, державі з нього дістануться копійки –« український» уряд чітко слідкує, щоб міжнародні агрохолдінги (особливо з московським капіталом) мали усі можливі податкові пільги й платили за найнижчим тарифом. Тож жаліти їх не потрібно. Пожалійте себе – і не прогадаєте. В ідеалі нам взагалі треба все це зерно вилучити для формування воєнних запасів. Звісно, «український» уряд бадьоро бреше, що в Україні сформовано дворічний запас продуктів. Можливо навіть після соляної криз хтось з пересічних йому вірить. Але нам ПОТРІБЕН ГОЛОД В АФРИЦІ, ІНСПІРОВАНИЙ ДІЯМИ МОСКВИ!!! На війні всі засоби добрі, заборонених не існує. Таким чином ми можемо вирішити кілька важливих стратегічних задач.
1. Наші «щирі друзі» з єс, особливо ті три покидьки, які щойно приїздили схиляти нашу владу до «миру», нарешті отримають потік мігрантів відповідний до ширини їхньої стурбованості нашою війною за останні 8 років. Катюзі по заслузі!
2. Коли прийде час забирати у москалів чорноземні регіони, прилеглі до України ( а про необхідність і неминучість такого кроку задля перемоги я писав разів десять), брудні язики світових політичних лідерів врешті западуть у смердючі дупи й не спроможуться навіть на стурбованість. Бо турбуватимуться за наступні потоки мігрантів. Вони якраз тверезо дивляться на путіна і розуміють, що втративши можливість шантажувати світ газом і нафтою він перейде до шантажу продовольством, бо шантажист ніколи не відмовиться від шантажу – це спосіб його існування.
3. Підвищить вплив України у світовій підлоті. Через розуміння, що наступного разу ми й самі можемо легко влаштувати щось подібне, якщо об нас занадто відверто витирати ноги. Після неминучої втрати важеля впливу у вигляді газового транзиту (про що я вас попереджаю уже 8 років, і от нарешті це стало очевидним для всіх) Господь дає нам у руки новий важіль. Не перевертати цей світ, звісно, ми ж ні разу не Архімеди (та й жити у перевернутому світі некомфортно), а оходити його як слід по хребту, щоб пам’ятав своє місце.
Пам’ятаймо! Це наш обов’язок перед наступними поколіннями українців: не лише розірвати орду на шматки, а й потурбуватись, щоб ці шматки назавжди залишились без ресурсів, які можна продати за кордон, а наші «європейські друзі» - без дешевої сировини. Інакше ніяка це буде не перемога, а лише відстрочка, перерва у війні, та й то не тривала. І за нас цього ніхто не зробить – навпаки, усі заважатимуть, як тільки зможуть…