Пересічні із завмиранням мозку приклеїлись до телевізора і ютьюба, щоб не пропустити жодної серії нового, неймовірного шоу «Що зробить трамп?». Ще б пак! Відбувається доленосний, вирішальний, потужний (який там ще?) розподіл посад. Вирішується доля людства: хто стане Стурбованцем, Занепокойцем, Побоювачем Ескалації, Підтримувачем-до –останнього, Хранителем західних цінностей, Протектором Міжнародного права… Посад багато, кандидатів ще більше, у кожного величезний «бекграунд» (це культурна назва жопи, «бек» англійською – «спина», «граунд» - «основа», що таке основа спини ви здогадуєтесь, точно не шия, навіть у американів), який невтомно обсмоктують експерди, поціолухи, політолухи та інша ефірна наволоч. Піпл хаває – треба годувати… Тим більше зараз. Коли він завмер в очікуванні швидкого завершення війни. Трамп же сказав! Те, що він зроду не казав правди, нікого не обходить. Окрім тих, кого вже обійшо… Хоча наперед зрозуміло, що нічого він не зробить, і допомогу не надасть. Вірніше, відбудеться негативне зростання американської допомоги Україні, як кажуть на болотах. Чому? Причин декілька.
По перше – з бізнесменів завжди гівняні політики. Тим паче з такою жопою як у трампа… Бо завдання бізнесмена – заробляти гроші, а політика – витрачати. Вони антагоністи, якшо шо… І от коли звиклий заробляти обіймає посаду, де має витрачати – він за звичною продовжує заробляти і настає повна… Україна. Вітаю наших пересічних: американи нарешті отупіли до їхнього рівня. І отримають ті ж наслідки. Це якщо коротко. По друге – знов таки жопа. Пам’ятаємо, як нам допоміг трамп попередньої версії. Продав утридорога сотню джавелінів, чим досі успішно пишається. По третє – ще раз наголошую, що на відкуп публічних політиків сша віддано лише ВНУТРІШНЮ політику. Зовнішньою займатимуться справжні власники сша, як і раніше. А їх американи не обирають. Навпаки, це вони обрали американів. Але то вже зовсім інша історія… Допомагати вони нам не будуть, і не тому, що не вміють. На прикладі ізраїлю можете зайвий раз пересвідчитись, що вміють. Але не хочуть. Бо це наших дітей вбивають КАБами просто в квартирах, наші матері хоронять своїх молодих синів. Не американські. А якщо вже їм до американських байдуже – наші з них теж нічого вартіснішого від крокодилячої сльози не витиснуть. Бо вони зайняті – заробляють надприбутки на нашій крові.
А трамп займеться питаннями, для яких його й обрали. Внутрішніми. Побудує ВЕЛИКУ АМЕРИКАНСЬКУ СТІНУ, на зразок китайської, але кращу. (Позичити б йому яйценюка, але там своїх охочих черга, як у москві в мавзолей.) Щоб мексикани не прибували до сша БЕЗКОШТОВНО. Скоротить податки, щоб його спонсори не збідніли. Бо ж це таки спонсори, а не меценати. Безумному маску – окреме вітаннячко. Вигідно вклався, трамп встиг пожерти пожертви, навіть на повій залишилось… До того ж на трампа з нетерпінням очікує найважливіша проблема внутрішньоамериканської політики – аборти. Оскільки трампу, на превеликий жаль і попри всі медичні передумови, не судилось стати жертвою цілком заслуженого аборту, аборт, швидше за все, стане жертвою трампа. Бо це екзистенційний конфлікт. Майже як Українсько-московська війна… Має залишитись лише один. Добре б, якби аборт (хоч я його й не вітаю, але трампа вітаю ще менше).
Що робити нам? Під нами я маю на увазі думаючу меншину українського суспільства. Терпіти й чекати. Поки трамп обвалить ціни на газ і нафту. Не для нас, звісно, для своїх спонсорів, яких злопам’ятний Жопайден забанив аж на чотири роки, щоб знали, кому пожертви робити. Але ми теж скористаємось, якщо доживем. З паршивого барана хоч нафти барель… Буде важко, звісно. А що, нам колись легко було? Чи зараз легко? Але дочекатись треба. Спершу обвалу цін, а потім ще зубожіння орди. Довго, згоден. Але швидко – тільки в рабство. Тим паче, що Жопайден поволі відучив нас від «американської допомоги». Щоправда, намагався списати це на трампа, як ви пам’ятаєте. Але не проконало - трамп щось врешті втямив (чи відчув) і тепер Жопайдену доводиться блокувати допомогу власними силами. Хоча насправді жоден з них у цьому не винен – рішення прийняли інші. Звісно, за пару місяців все зміниться докорінно – новий акторський склад вийде з за куліс під світло юпітерів. Не виключаю навіть, що режисери по іншому розпишуть ролі: наприклад стурбованець (дерржсекретут) тепер буде категорично проти допомоги, а занепокоєнець (зрадник з національної безпеки, наприклад, чи ще хтось схожий) – категорчно за, рватиме на собі фрак і пускатиме слину, даруйте – сльозу. Бо інформаційна хвиля має бігти далі – їхні пересічні підтримують надання допомоги Україні, тож це питання не можна просто забути, за нього має вестись напружена, безкомпромісна, потужна, але безрезультатна боротьба. І нашим пересічним, знов таки, треба підкинути кісточку для обсмоктування. Бекграунду трампа їм замало. Попри всю його ширину. Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на зміни в американському правлячому класі? Бо він не змінювався вже більше ста років. Якісно не змінювався, фізично це тяжко, навіть кіськін-жер таки здох, як не пручався. І змінюватись добровільно точно не збирається. А хто б його міг змусити? Не американський же народ? Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на людей, які неспроможні навіть трампа пристрелити? А для інших народів сша досі успішно вдають світового лідера, щоб не втручались.
Тож не заважайте пересічним отримувати насолоду – її не так вже й багато трапляється в їхньому безталанному житті, тож і не заздріть. Звісно, пробудження буде болючим. Але чи їм звикати? Мільйони недоумків, що наряджали Жопайдена у вишиванку і чекали золотого дощу, нікуди ж не поділися, принаймні в більшості своїй. Надто мало часу пройшло. Не для нас, а по історичним міркам. Та й нові підростають не кращі – спадковість тяжіє, що поробиш… А однак нам з ними жити поруч. Це якщо пощастить і москвин не здолає. Бо тоді жити взагалі не доведеться… Не читайте пересічним цю статтю – нехай ще трохи побудуть щасливими…