Вперше опубліковано 18.09.2015.

З болем і сумом мушу визнати: Рада продала нас і наше майбутнє.
Не маючи жодних ілюзій щодо яценюка, ярески та їм подібного, а також щодо того, кого вони насправді представляють, все ж до останньогшо сподівався не на совість депутатів (чого нема – того нема) а на інстинкт самозбереження. Не справдилось. ЯСАК ЯЦЕНЮКА-ЯРЕСЬКИ став страшною дійсністю. Проголосували навіть ті, хто ще вчора вдавали з себе «борців за народ» та «продовжувачів справи майдана» - садонеміч і … оте саме, ніяк слів не підберу, як його назвати, але точно не святим словом «Батьківщина». Вирішили, що кинути кісточку перед виборами голодним людям важливіше. Зараз вони сподіваються, що ми не розберемося, що саме вони накоїли. Отож конче мусимо розібратися, щоб зірвати їх плани. Читати про економіку майже всім сумно, але це той випадок, коли ДУЖЕ ТРЕБА. Отож приділіть кілька хвилин. Оскільки більшість читачів слабо обізнані з економікою, розглянемо проблему по частинах і без складних термінів.
Що таке ВВП, кожен мабуть здогадується. Для кацапів це путін, для решти світу – валовий внутрішній продукт, тобто загальна вартість всього, що в державі вироблено за рік. Визначається у номіналі (тобто за цінами країни – виробника) і у ПКС (паритеті купівельної спроможності), тобто у цінах США. Із загальних міркувань зрозуміло, що у бідних країнах ціни нижчі, ніж у розвинутих, а отже ВВП у ПКС у рази більший, ніж у номіналі.
Після початку війни ВВП України у номіналі впав вдвічі – із приблизно 170 мільярдів доларів до приблизно 84. Це не означає, що виробництво в Україні скоротилося вдвічі. Просто долар став утричі дорогший, а отже, все що ми виробляємо для внутрішнього споживання – втричі подешевшало. В доларах, звичайно. ВВП у ПКС впав несуттєво – насамперед за рахунок окупованих територій та частки експорту. Більшість виробленого реалізується і споживається саме на внутрішньому ринку, за гривні, саме тому ми досі живі. Адже не відбулось подорожчання продуктів харчування (крім імпортних) утричі, слідом за доларом.
Курс долара до гривні не має нічого спільного з економікою. Це наслідок змови «еліт». Річ у тім, що наша мафія – експортна. Заробляє, передусім, експортуючи залізну руду, метали та вироби з них. Для зниження собівартості, а отже – збільшення прибутків, мафія зацікавлена у низькому курсі гривні до долара. Адже продукцію вони реалізують за долари, а зарплати платять у гривнях. Але гривня не має дешевшати нескінчено, адже однією із складових собівартості є енергоносії. А їх доводиться купувати за долари. Якщо занадто обвалити гривню, їх частка у собівартості збільшується, компенсуючи економію на решті видатків.
Таким чином в Україні встановлюється курс валют. Як оптимум, що дозволяє олігархам отримувати максимальні прибутки. Здешевлення нафти мало б оживити економіку і призвести до здешевлення всієї продукції. Адже вартість нафти закладена до всього, що ми виробляємо, де - більше, де - менше. Хоча б тому, що товар треба транспортувати. В світі все взаємоповязано: якщо десь зникло – в іншому місці прибуде. Цей нехитрий закон вивів колись мудрий кацап Ломоносов, позашлюбний син петра першого і за сумісництвом – вчений. Отже, недоотримані арабськими шейхами і кремлівською дзюдохерією кошти мали б поповнити гаманці всіх споживачів товарів широкого вжитку – скрізь по всьому світу.
Однак у нас все інакше – всі доходи забрали собі олігархи. Примітивним чином – девальвувавши гривню. З початку року зубожіле населення продає останню валюту, щоб купити поїсти. Курс валют мав би падати, курс гривні – зростати. Це – якби в Україні був ринок. Але замість ринкумаємо лупооку відьму, яка друкує порожні папірці і скуповує за них валюту, грабуючи зубожілий народ.

Зібрані з населення долари і євро осідають у резервах НБУ – щоб нинішній окупаційній владі було з чим втікати, як нам терпець урветься…
Хто не вірить і потребує додаткових доказів – зверніть увагу на роздрібні ціни на бензин. Ті, що у гривнях. Рівень цін на пальне у грвнях стабільний і майже незмінний за весь період від початку обвалу нафтових цін і по сьогодення.
Отож маємо зробити висновок: як тільки ми оберемо народну українську владу замість окупаційного режиму, що править нами вже 24 роки, курс гривні до ВКВ зросте мінімім удвічі.
Що ж станеться з ВВП? З тім, що обраховується у ПКС нічого особливого не станеться, ясна річ. А от той, що у номіналі, різко зросте. Важко зараз прогнозувати, на скільки, але точно вище 125 мільярдів доларів.
До чого це я? А до угоди про репарації, що підписала яреска і освятила Рада. Взамін «списання» 20% нашого комерційного боргу (яке насправді компенсується збільшенням грабіжницького відсотку з 7,25 до 7,75 (під такі відсотки гроші крім України не позичає ніхто – ну хіба бананові республіки, але ж вони повертати не збираються) ми ще погодились на ганебний ясак. Після досягнення рівня ВВП 125 мільярдів доларів у разі, якщо подальше зростання ВВП перевищуватиме 3% на рік, ми віддаватимемо міжнародним спекулянтам 15% від четвертого - шостого відсотка і 40% від кожного наступного! Віддаватиме бюджет, отже – кожен з нас. Але бюджет і ВВП – не одне й те ж. Навіть наша влада не спроможна забрати все. В Україні часів януковича бюджет складав близько 30% від ВВП. У розвинених країн - близько 20%. Отже, з третього – шостого відсотку ми віддаватимемо більше половини, а при більш інтенсивному розвитку – більше, ніж від цього розвитку оримаємо. І так – ДВАДЦЯТЬ РОКІВ.
Починаючи із 2019 року! Тому що саме до цього року окупаційна влада сподівається безкарно грабувати Україну – до чергових виборів…
Яйценюк і яреська дружно брехали нам з трибуни, що доплачувати не доведеться, адже середній ріст економіки за всі роки незалежності не перевищував 4 % на рік. Може й так, але тільки якщо ми і далі терпітимемо їх та їм подібних мерзотників у владі. Дійсно, економіки найрозвиненіших країн світу зростають повільно – один-два відсотки на рік. Але ключове слово тут – найрозвиненіших. Ми до них не належимо. А якщо плани яреськи-яйценюка здійсняться – ніколи і не належатимемо.
Економісти добре знають, але ретельно від народу приховують, що таке наздоганяючий розвиток.
Річ у тім, що економіки бідних країн після усунення факторів, що робили їх бідними, починають стрімко зростати. Скажімо, економіка Японії у 60х-70х росла швидше, ніж 10% на рік. І доросла до другої у світі! А потім зупинилась. Чому? Тому що після досягнення певного рівня настає насичення – адже всі ресурси, і сировинні, і інтелектуальні, і трудові вже ефективно використовуються. Рівень насичення на сьогодні – 40-50 тисяч доларів на людину. В цьому діапазоні перебувають всі економіки «великої сімки» крім Італії та більшість інших заможних держав. Винятки бувають, але стосуються вони тих, хто вміє багатіти за чужий рахунок. Це карликові держави, що вміло використовують недоліки у законодавстві та особливості ментальності більших сусідів для забезпечення власного добробуту.
Ще раз наголошую: для розвитку не потрібно створювати якихось хитромудрих моделей, якими дурять нам голови пройдисвіти. Достатньо усунути штучні перешкоди.
Що ми бачимо в Україні? Колосальні резерви для розвитку! Освічене населення, багатющі природні ресурси, вдале розташування і мякий клімат, розвинена енергетика, колосальний обєм тіньової економіки. Не дивуйтесь! Останнє – найважливіший резерв. Адже набагато легше вивести з тіні те, що вже існує, ніж створювати з нуля! В Україні обсяг тіньової економіки значно перевищує обсяг легальної (рази в півтора, за приблизними підрахунками). Вивівши її з тіні можна подвоїти ВВП протягом року. Зараз ми маємо 2000 доларів ВВП на людину в номіналі. Завдяки детінизації економіки і нормалізації курсу валют можемо за рік мати 8000. Ресурси країни дозволяють наздоганяюче зростання 12 – 15% на рік! При зростанні на 15% за 5 років економіка подвоюється, а отже, з урахуванням неминучого спомалення по мірі насичення можна вийти на рівень світових лідерів (40 тисяч доларів на рік) за 15 років!
Порахуйте самі, скільки років (чи віків) потрібно, щоб досягти цього рівня при зростанні економіки 3%.
Маски зірвано – професійні брехуни, які обіцяли нам нечуване зростання добробуту після асоціації з ЕС, нарешті публічно визнали, яке майбутнє нам готують. Міжнародні спекулянти отримають надприбутки на 20 років вперед, ЄС – тверді гарантії, що ми не станемо конкурентом на їхньому ринку, залишившись лише ринком для них, окупаційний режим – право грабувати нас до 2019 року, путін – гарантії, що Україна не стане успішною і заможною раніше, ніж він здохне. Ми залишимось копирсатись у багні. Головною задачею буде виживання, люди думатимуть, що поїсти, батьки не матимуть змоги забезпечити гідне навчання дітям, діти муситимуть дивитися, як помирають їхні батьки, не отримуючи належної медичної допомоги…
Зараз влада пояснює нам, що ми маємо платити всі борги. Навіть перед росією. Янукович взяв 3 мільярди доларів у путіна, втік з ним до путіна, а ми маємо гроші путіну повернути. Бо бачте, той борг оформлений на предявника, як цінні папери. Отож путін може зобовязання продати «добросовісному набувачу» який з нас гроші через суд стягне. Які ж висновки зроьила з цієї халепи «народна влада»? Оформлює ясак цінними паперами на предявника, щоб ми навіть теоретично не могли потім оскаржити умови угоди, підписаної під тиском у скруті. Гроші з нас вмагатимуть не нинішні кредитори, а їхні партнери, «добросовісні набувачі». Є ще інший шанс позбутися ярма. Перекласти ці зобовязання на росію. Після перемоги, звичайно. ТЕЖ НЕ ВИЙДЕ. Не тому, що не переможемо, а тому, що росія зникне з карти, розвалиться на шматки. Ні з кого буде борги вимагати! Думаєте, яреська дурна, що голову в зашморг суне. Та не дурна, підла. Вона ж нашу голову суне, не свою. Собі ж залишила громадянство США, всупереч нашому законодавству. Щоб було куди тікати. Ще перед голосуванням за цей уряд нас попереджали – вона має широкі звязки в американських ділових колах. От за них ми і розплачуємось. Непоганий гешефт для її хазяїв – задурно закабалити велику країну, отримати можливість нажити сотні мільярдів доларів на рівному місці. Вчора яреська вже казала, що при ВВП 1 трильйон доларів не шкода заплатити 50 мільярдів на рік… З трильйону ВВП до бюджету потрапить мільярдів 200. Міністру фінансів України не шкода вддавати задурно міжнародним спекулянтам четвертину майбутнього бюджету. Коментувати це важко. Хочеться плакати…
Ви все ще розраховуєте, що нам хтось допоможе? Давайте подивимось, як нам вже допомогли. Насамперед: ніяких кредитів нам ніхто не дає. Це чергова брехня. Наш борг складається з 2 частин – гроші МВФ, отримані під низькі відсотки, та комерційні кредити, набрані тимошенко та януковичем під грабіжницькі відсотки. МВФ позичає нам зараз рівно стільки, щоб ми могли повертати раніше взяте у них же, тобто обслуговувати борг перед ними. Йдеться лише про пролонгацію кредитів. Нам перепозичають гроші на тіх же умовах, тобто дають відсрочку, не більше! А комерційні кредити маємо сплачувати самі. Платити нічим, адже відсотки грабіжницькі. Подивіться статистику державного боргу – він зменшується! Воююча країна, жертва агресії, сплачує зовнішній борг, а наші «партнери» на це спокійно дивляться! ЕС, маючи 3 трильйони річного сукупного бюджету, не бажає виділити Україні 20 мільярдів, тобто свої доходи за 2 дні!
Не подарувати, позичити, під звичайні для ЕС відсотки – країні, що власним коштом боронить Європу від Орди!
Порівняємо з Грецією. Греки роками брали кредити під низькі відсотки (2-3%), проїдали їх, підробляли звітність про зростання економіки, аж поки не втратили можливість позичати далі. Піраміда рухнула. І що? Та нічого… Половину боргу їм списали, решту – перепозичили під низькі відсотки. Однак вони продовжують проїдати більше, ніж заробляють. Маючи виробництво, як у Чехії, забезпечують собі споживання, як у Німеччині. От і вся криза… Зараз торгуються за подальші позики. Майбутнє своїх дітей не продають.
З фінансовою підтримкою України все зрозуміло – немає її. Що ж з політичною? Меркель та Оланд тиснуть на нас, примушуючи в односторонньому порядку виконувати мінські угоди. Чорножопий «миротворець» умиває руки. Про те, що вони роззброїли Україну під брехливі гарантії і віддали на поталу ворогу – ніхто вже й не згадує! Наша доля їх не цікавить. Вони хочуть миру. Для себе. За будь-яку ціну. Нашим коштом, звичайно. Не тому, що підтримують росію. Просто ми слабші. Та ще і не відстоюємо власні інтереси. Їм усім теж потрібна убога, голодна Україна – на неї легше тиснути.
Що мала б робити українська влада, якби була українською? Те, що всі роблять у такій ситуації – оголошувати дефолт. Ми не проїли позичене, у нас війна, агресія – маємо повне право припинити виплати по зовнішніх зобовязаннях у такій ситуації. Розлякаємо інвесторів?! Та немає їх, прокиньтеся! Янукович вже розлякав, віджавши в них все, що вони вклали. Росія он 1997 року оголошувала дефолт, і що? З 2000 року вже мала зовнішні інвестиції. Так у них війни тоді не було… Чим загрожує Україні дефолт? Та нічим! Кредитів ми й так не отримуємо. Заробляємо самі – і на себе, і на війну, і на окупаційну владу, яка продовжує нас обкрадати. Отож, відмовившись сплачувати кредити, матимемо профіцитний бюджет. Тобто не потребуватимемо нових запозичень. Так, борги потрібно сплачувати. Але не під час війни. А от окупаційна влада при оголошенні дефолту втратить не лише престиж, але і реальні гроші. Не можна оголосити лише зовнішній дефолт. Якщо держава неплатоспроможна, то перед всіма одночасно. Олігархи не отримають борги з ПДВ та інші. Тому при цій владі дефолту не буде.
Згадайте, як верещав один відомий кролик – воххабіт про 30 мільярдів доларів, які щороку краде банда януковича. Поки був в опозиції, поти й верещав. Повертати вкрадене - справа марудна, тривала. Гаразд. Але де НЕ ВКРАДЕНЕ? Нова влада «працює» вже майже 2 роки, за цей час ми мали б отримати до бюджету додатково 50 мільярдів, які вже не вкрав янукович. Але весь наш бюджет зараз менший за 30 мільярдів доларів на рік! Крадії змінилися, крадіжка продовжується. Янукович продав Україну путлеру за право 10 років її безкарно грабувати і потім втікти до нього з награбованим. Нинішні «владці» прагнуть грабувати нас хоча б до 2019 року і втікти з награбованим до своїх господарів. Заради цього вони готові на все. Продадуть наше майбутнє на 20 років вперед, аби кинути нашим батькам по 200 гривень до пенсії, оголосять всіх незгодних агентами путіна, кидатимуть до вязниці патріотів.
А як може бути інакше? 24 роки вони прожили в повній безкарності. Колишні «лідери нації» та їх кодло спокійно живуть поруч, проїдаючи награбоване в нас, янукович лише втік. Так втік із награбованим, а його поплічники досі продовжують безкарно грабувати. Не знаю, чи є Мосійчук корупціонером. Якщо і є, то аматором. Професіонали сидять у Раді - і жопоблок, і мажоритарщики, і частина коаліції. Навіть Бойко, відомий на весь світ своїми вишками, втопив сервера, та й розкошує собі, повчає нас, як жити далі. В тюрмах сидять патріоти, що боронили Україну на фронті. Сидить Сиротюк, автор терміну «революція гідності», герой майдану та доброволець, що захищав нас на фронті. Сидять «терористи», «вбивці бузини»… Влада добре знає, що для неї небезпечні саме вони. Ригів боятися нічого. Нехай гуляють на свободі, крадуть далі. Може – поділяться. А може дурні і зневірені люди знову приведуть їх до влади. Тоді і вони нинішніх не забудуть…
Що потрібно Україні?
1. Українська влада, складена з патріотів.
Зараз виявити патріота легко. «Дякуючи» війні. Патріот України – це той, хто захищає нас на фронті, а не той, хто краде в тилу. Колишній заступник голови Ради, який пішов на фронт добровольцем, а не президент, який заховав сина в парламенті.
2. Система правосуддя. Зараз її немає взагалі. Саме тому всі грабіжники і вбивці, навіть вбивці Небесної Сотні, залишаються безкарними. А непокаране зло завжди повертається. Структура пшонкіна/собакова не виконує навіть декоративну функцію. Замість реформи маємо імітацію. Судді і прокурори не люстровані. Щоб замилити нам очі створено поліцію. Вчора по телевізору жінка – поліцай зі сльозами на очах розказувала, як спійманих нею злочинців міліція випускає одразу. Ви дивуєтесь? Я – ні… «Реформа» покликана не забезпечити правосуддя, а посіяти зневіру в тих, хто прийшов до поліції змінювати суспільство.
Чи може нинішній окупаційний режим встановити в Україні правосуддя?
Щоб їх потім самих пересаджали?!
Чи можемо ми змінити їх на виборах?
Після того, як місцеві вибори проводить ЦВК часів януковича, з простроченими повноваженнями?! Рада за рік не знайшла часу створити нову ЦВК, охрендовський отримав ордена. Випадковий збіг?!
Чи стануть вальцмани - гросмани патріотами України?!
Що маємо робити? Те ж, що і раніше. Виходити на Майдан. Гнати до біса кліку вальцмана-гройсмана-яйценюка. Вимагати нову ЦВК, затверджену Майданом, новий закон про вибори за відкритими списками, негайні вибори до Ради. Страшно, що росія скористається? А в рабстві жити не страшно? Думаєте, патріоти, воїни-добровольці, що вийшли на протест 31 серпня, забули про війну? Чи їм байдужа Україна, за яку вони кров проливають? Чому патріоти терпіли вальцманів півтора роки, а зараз почали протестувати? Тому, що режим укріпився і вже становить для України більшу небезпеку, ніж росія.
Чи маємо альтернативу? Звичайно. Можемо спокійно сидіти вдома, вірити вальцману, який в житті правди не казав, погодитись із владою, що віддавати четвертину бюджету спекулянтам – благо для країни, що воїни-добровольці є агентами кремля і чекати поки відомства пшонкіна/собакова встановлять правосуддя в Україні, а яйценюк та яреська витягнуть економіку з прірви. Або поки вальцман з муденком здолають росію. А якщо ні того ні іншого чомусь не станеться – дочекатись чергових виборів, коли охрендовський оголосить про їхню поразку.
От тільки за що тоді віддали життя тисячі наших героїв?