Диспозиція класична:
Московити й німці розпалюють війну.
Американи міркують, як на цьому заробити й радісно потирають лапки.
Англійці першими зрозуміли, що їх не мине і вирішили втрутитись у війну на чужій землі, поки вона не прийшла на їхню. І намагаються втягти в неї свої колишні колонії – з тих же міркувань.
Європейці деруть одне в одного шмат із рота, немов свині біля спільного корита, заплющивши очі, щоб не помічати, що діється навколо.
Війна почалась саме на наших землях і саме за них…
Що впадає в око? Усі три світові війни почались однаково. Людство вчергове продемонструвало свою дурість і неспроможність вчитись навіть на власних помилках. Висновків не зробив ніхто, з нами включно.
Найсуттєвішою відмінністю є існування незалежної України. Нехай більше Божою волею, аніж українськими заслугами, але вона існує. Тому хід 3 С.В. відрізняється від перших двох: московити не мають того ресурсу, що дозволяє струсонути світ. Їм не вистачає саме України. Тож якщо хто думає, що проковтнувши Україну москаль насититься й заспокоїться – він ще тупіший, ніж решта. Різношерстні макарони з макрелями, олафи Царя Небесного – так не думають. Цій погані просто нема діла до держав, якими вони зараз керують. Всі вони – зрадники, що збираються відсидітись на теплих островах, витрачаючи хабарі й здалеку милуючись корчами тих. Хто здуру довірив їм владу. Щоправда, настільки теплих островів не залишиться, криваві путінські гроші знеціняться, відсидітись нікому не вдасться. Чи майже нікому. Як і попередні 2 рази. Але вони не хочуть про це думати. Бо взагалі не хочуть думати – так легше мерзотнику жити в мирі з собою…
Що дадуть нам переговори? Те ж саме, що два попередні рази. Ганьбу, а потім війну. Втім, цього разу ситуація не виглядає для нас такою безнадійною. Українці мають шанс повоювати за власні інтереси, а не за окупантів і вбивць. Якби ж окрім держави Господь дав їм ще дрібку розуму, щоб ті інтереси усвідомити…
Японія й Туреччина сьогодні по інший бік. Поки що навіть по наш. Якщо не передумають… Зате Китай на стороні паліїв. Власне, він і є палієм – вкупі з москалями й німцями. Враховуючи, що Китай першим відчув 2 С.В. і останнім закінчив – чутки про мудрість цього народу виявились надто перебільшеними.
Німеччина цього разу діє чужими руками, принаймні – поки що. Можливо навіть зробила певні висновки, але явно не ті, що слід.
Теоретично – маємо непогані шанси встояти й поламати сценарій. Війну це, звісно, не зупинить, але нам може дати перепочинок. На жаль, українцям критично бракує уявлення про світ, у якому ми всі живемо. Вони досі блукають у густому тумані «міжнародного права» «прав людини» «гуманізму», напущеному сильними світу цього…
Насправді цей світ нагадує банкет людожерів, що доїдають чергового патологічно довірливого небораку і не припиняючи чавкати й тамуючи відрижку проголошують промови про вірність міжнародному праву й неприпустимість силового вирішення конфліктів, забезпечення непорушних прав мирного населення й недопущення розповзання зброї масового знищення… У них немає вибору: замовкнуть – то не матимуть, кого їсти…
А українцям може вже час почути те, що я кажу їм восьмий рік поспіль:
-Один ядерний заряд захищає краще, аніж двадцять кілотонн паперових гарантій. Тож прагнути треба не вступу до НАТО чи якогось партнерства із найсимпатичнішим з канібалів – а відновлення ядерного потенціалу й створення сучасних засобів їх доставки (МБР) до порогу наших добрих друзів...
-Лише повний, клінічний ідіот під час війни будує інфраструктуру, яка стане першою мішенню. Тупіші за нього лише ті, хто його обрав. Розумні люди під час війни не платять по боргах і на всі гроші посилюють обороноздатність, чого й нам усім бажаю.
Найбільшою небезпекою на сьогоднішній день є не паніка (яка дійсно ще нікому не допомогла) і не наступ гарматного м’яса вздовж усього кордону, а удар у спину. З ворогами ми впораємось. А от як впоратись з друзями?! Для особливо упоротих нагадую: в Європі вже палав вогонь війни, коли поляки допомогли гітлеру розірвати Чехословаччину, щоб ухопити шматочок і собі. Те, що от-от дратимуть їх самих – чомусь їх зовсім не турбувало. На сьогодні ми просто ЗМУШЕНІ тримати кругову оборону. У випадку, якщо московитам вдасться суттєво просунутись нашою землею – спокуса стане непереборною. Настільки, що убезпеченим з усього нашого кордону видається лише Українсько-Словацький. Кіломертів із 30, здається.
Довірливі не виживають у цьому світі, на жаль. Їх з’їдають ще раніше за слабких…
Словом: хочете жити – позбувайтесь довірливості й наживайте розум…