Випереджаючи істерику вірних порнососів пєтьмана сиворогого, одразу зазначу: не для застосування. Як і всім притомним людям. Для того, щоб її не застосували проти нас. Бо насправді немає в цьому світі жодної можливості, як без’ядерній країні виграти війну у ядерної і не зазнати ядерного удару. Взятий за живе ворог обов’язково її застосує. Під акомпанемент жалібного скавчання світової підлоти про стурбованість і занепокоєність. І не понесе за це ЖОДНОЇ відповідальності. Хто забув – саме так і вчинили США, світоч демократії й прав людини, з Японією. Не я цей світ таким створив, не мені й приймати претензії. Тож якщо ми хочемо виграти війну у московії й не зазнати ядерного удару – без ядерної зброї нам не обійтись. Чи ви не хочете перемогти у війні? Чи чекаєте, що хтось вирішить наші проблеми за нас? Тоді респект вашому дефектологу, що навчив читати, і не гайте тут марно часу.
Знання історії корисне тим, що дозволяє передбачити майбутнє. Саме тому Історію України для нас досі пишуть вороги. Але я, на відміну від більшості з вас, знаю справжню, тож можу стверджувати без тіні сумніву: московія нічого не віддасть добровільно, навіть не зупиниться, поки не отримає вкрай болючого удару. Тож навіть відмова від вже окупованих територій не принесе нам миру – захоплять іще. Навіть капітуляція не принесе миру – просто тоді нам доведеться воювати вже не за свої інтереси, а за орду, нести тупій і жадібній Європі московське рабство й азійські цінності. Це вже не раз бувало, просто вам заборонено про це знати…
Стосовно удару: він дійсно може бути не лише військовим, але й економічним. Але от в чім біда: ми не спроможні задавити московію економічно, і ніколи не зможемо це зробити, якщо наші «партнери» продовжуватимуть скуповувати в неї природні ресурси. Економічний тиск вимагає командної гри. Військово ми теж неспроможні до наступу: бракує цілих напрямків в озброєннях, тих найдорожчих, які орда збирала 30 років, інвестуючи у військову промисловість страшні кошти. І військо наше об’єктивно менше за ординське, бо населення в них більше, як і природних ресурсів. Тож єдина можливість перемогти для нас – витримати удар орди, виснажити її військо, а потім увірватись на плечах відступаючих на їхні терени. Це ЄДИНИЙ МОЖЛИВИЙ СЦЕНАРІЙ закінчення Українсько-Московської війни, навіть якщо ви вірите в казки й не бажаєте сприймати реальність. Так, сценарій страшний, кривавий, але це не підстава ховати голову в пісок. Інших на сьогодні просто немає. І не з’явиться в майбутньому. І навіть капітуляція нас не врятує. Тож або війна без кінця, або захоплення й знищення москви, така от альтернатива. Тобто поки що навіть не альтернатива, бо для другого варіанту нам НЕОБХІДНА ядерна зброя. В кількості, достатній, щоб перетворити на пустелю ВСЮ московію. Інакше погроза застосування не спрацює. Поновити ядерний статус Україна може за рік-півтора, за наявності тієї самої легендарної «політичної волі», яку в Україні ніхто зроду не зустрічав. Не водиться вона у нас. Принаймні до вчора точно не водилась. І ще не факт, що завелась. Все ще може завершитись балаканиною, як це прийнято у нас. Але поновити статус – не значить поновити потенціал. Щоб назбирати необхідних для заспокоєння московських маньяків 400-500 боєголовок потрібно років 10-15 при наявних у нас потужностях промисловості і запасах сировини. І ніхто нам у цьому допомагати не буде, не сподівайтесь. Чим раніше почнемо – тим раніше зробимо.
Тепер щодо санкцій. Сьогодні з цього питання ніхто не висловлюється: і відверті вороги України – «жопуни» , і мародерські холуї – псевдопатріоти, чекають на реакцію заходу. Вона не забариться. Саме задля цього Жопайден скликає сьогодні свою РНБО, а не для обговорення, як допомогти нам вистояти проти окупанта. Тож вже завтра можемо очікувати на злагоджений хор ворогів України, як зовнішніх, так і внутрішніх. Бо кожен, хто за умов війни з ядерною державою закликає до підтримання без’ядерного статусу – об’єктивно є ворогом України, незважаючи на всі його реальні й уявні заслуги перед державою. Це той, хто свідомо чи несвідомо, але бажає Україні поразки. Насправді санкцій проти нас на рівні ООН очікувати не варто, хоча б тому, що Британія їх не допустить, маючи право вето. Справа не в Джонсоні. Весь правлячий клас Британії вже визначився, що московія – ворог, а Україна – союзник. А британці на відміну від нас, на виття «спільноти» просто плюнуть. Мають багатий досвід, знов таки…
А от щоб уникнути санкцій з боку США та інших хронічно стурбованих, нам необхідне виробництво засобів доставки, тобто міжконтинентальних балістичних ракет. Саме так – засоби доставки за дальністю мають охоплювати весь цей грішний світ, а не лише московію до мису Дежнева. І тоді сама лише перспектива продажу цих озброєнь тоталітарним режимам послужить достатнім стримуючим фактором, щоб «друзі» нас залишили у спокої. Бо американські санкції завжди поширюються не лише на конкретну країну, але й на всіх, хто з нею торгує. Тож увівши санкції проти України, США обмежать тим самим наші експортні можливості вузьким колом країн-вигнанців. А Іран з українськими МБР американам точно не потрібен… Так само стримуючим санкції фактором стане розробка й запуск у виробництво сучасних систем ПРО. Як не дивно, на все це досі спроможна наша військова промисловість, попри тридцятирічні зусилля наших ворогів остаточно її знищити. Диво Боже, та й годі…
Несподіваний бонус для переконаних педерастів пацифістів: наявність в України ядерної зброї може привести й до безкровної перемоги над ордою. Якщо наші «партнери» врешті сприймуть нас всерйоз. Зараз єдине, що пропонує нам світова підлота – вчинити самогубство, причому тихо, щоб не псувати їм апетит і не збудити, якимсь дивом, почуття провини чи бодай звичайний людський сором. Знаю, знаю що це людські почуття, а не їхні, але ж трапляються іноді й дива… Нашим дипломатам зараз тихенько кажуть на вушко: ми знаємо, що ви праві, що ви жертви агресії, що міжнародне право на вашому боці, що бла-бла-бла… Але ви ж розумієте, що у них бонба, а ми хочемо жити, тому окрім співчуття ні на що не розраховуйте. А от якщо бонба буде й у нас, причому така сама, але з новішими засобами доставки, світова підлота подивиться на нас зовсім іншими очима. І навіть не виключено, що згадає про міжнародне право. Це якщо їх вже зовсім життя притисне. Якщо страх неминучої війни між двома ядерними державами, та ще й поруч з ними, переважить зажерливість і продажність, які є і способом і сенсом їхнього існування, якщо інстинкт самозбереження виявиться не зовсім похований під купою ВКВ, яка єдина і є справжньою їхньою цінністю, не виключено, що наші «партнери» знищать московію економічно. Попри всі збитки, якими їм це загрожує. Але це лише у випадку наявності в нас ядерної зброї й засобів доставки – нагадую для тих, хто вже почав пускати слину. Бо поки їх нема – світова підлота не поступиться навіть крихтами зі свого столу, щоб не знищити навіть агресора й окупанта, а хоча б просто спинити. Власне, саме це ми й спостерігаємо останні 8 років. Але вчитись не бажаємо. Навіть на власних помилках. Сракоголовий дебіл, тобто даруйте, пересічний українець, почав врешті мріяти про НАТО, яке його захистить. Як мріє вже багато років про ЄС, яке його нагодує…
На жаль, у цьому світі рахуються лише з тим, хто створює проблеми. Тож, якщо дійсно хочемо, щоб з нами рахувались – маємо створювати проблеми, а не вирішувати. За прикладом американів…
Найтупіші з порнососів вже починають підвивати, що наш скоморох просто скавчить від страху… Власне, саме це мене й втішає. Страх властивий усім людям і навіть усім вищим істотам, він необхідний для виживання. Це цілком природнє відчуття навіть для найвидатніших героїв. Той, хто стверджує, що не знає страху – або бреше або має тяжкий психічний розлад. Проблема не у страху, а в тому, хто як на нього реагує. Колись Юлій Цезар (ще до того, як став салатом) ввів випробування для кандидатів до війська: бідаху сильно лякали. Якщо зблідне – гнали геть, якщо почервоніє – приймали до війська. Зараз страшно всім, тож чому президент має бути винятком? Головне – як він реагуватиме на свій страх. Скоморох виявився одним із тих, хто червоніє. Як це не дивно. Тож для мене вчорашні події – свідчення передусім того, що імовірність зради зі страху знизилась на кілька порядків. І ризик повномасштабного вторгнення після вчорашньої промови теж знизився у рази. Бо московія завжди діє, як гієна – нападає на найслабшого. Перспектива втратити в Україні всі 400 тисяч боєздатного війська, (цілком реальна перспектива, до речі), лякає і лисого гнома, і всіх його холуїв. Після цього орда не проіснує й місяця. Бо серед охочих відкусити від неї шматок є й ті, хто з ядерною зброєю. Отож у випадку вторгнення в Україну кров і сльози дістануться нам, а вигода – китайцям. Як вони й планували, підбурюючи московію до цієї війни. Але після вчорашнього виступу, навіть якщо вважати його тупим бикуванням, до чого нас закликатимуть і жопуни й порнососи, Україна вже не є найслабшою ланкою. Увагу гієни вже привернуло жалібне скавчання наших європейських «партнерів». Московія пішла на дуже значні втрати, влаштовуючи цю ескалацію. Позиції на газовому ринку втрачені безповоротно, з нафтовим майже те саме. Бо московія зробила вчергове ту саму помилку – не врахувала позицію народу. Просто у них такого поняття не існує. Холоп не має позиції за визначенням. Тож скупивши на корню німецьких, французьких, італійських політиків, московити дещо передчасно вирішили, що схопили Бога за бороду. Але куплені ними політики на заході реально залежать від населення, а воно налякане ескалацією до мокрих кальсонів. Йому років так 70, тобто в кожному разі усе свідоме життя, втовкмачували брехливу «істину», що будь-який конфлікт можна вирішити шляхом переговорів. І ось агресор і окупант готується до наступної агресії й окупації. Просто тому, що йому так хочеться. Без жодного приводу зі сторони скривджених і окупованих «терпіл». І не реагує на пропозиції домовитись і припинити. Просто тому, що не хоче припиняти. І у бюргера разом з очком рветься шаблон. Дайте йому час, і кожна смердюча макрель знайде своє тепле місце у затишній камері… Тож наляканими виявились не лише тамтешні «пересічні»,а й номінальні карівники держав. Та що там номінальні – фактичні власники налякані ще більше (про це тут )! І весь свій переляк усі вони спробують перевести у гроші і відшкодувати московським коштом… Тож орда втратила дійсно багато, навіть ще не розпочавши вторгнення. Навіть якщо взагалі не розпочне. Але дещо й виграла натомість: розпочалась деструкція ЄС. І хоча головною причиною є егоїзм, підлість і тупість німецького керівництва, спусковим гачком послужила нинішня ескалація. Без неї сили інерції ще довго тримали б європейців у купі. Розпочалась і деструкція НАТО. Стало очевидним, що в нинішньому складі блок нежиттєздатний. Німеччина врешті була поставлена в умови, коли їй довелось припинити прикидатись і заявити про себе вголос як про союзника москви. При тому, що у британській військовій доктрині московія – ворог №1, а представники ворогуючих угруповань за визначенням не можуть входити в один оборонний союз. Тож нато репне з тим самим характерним звуком, що й ЄС, орда й тут домоглась свого. Але й цього їй мало – москалі хочуть, щоб нато репнуло по заздалегідь проведеним ними рискам, а не як попало. Тож найближчим часом слід очікувати демонстрації, яка наглядно вкаже на недієздатність нато. Щось дрібненьке. Без стратегічного значення, просто для того, щоб проілюструвати проблему. Словом, на місці Нарви я вже почав би турбуватись. Втім, наші друзі-естонці здається почали набагато раніше, всупереч усталеним стереотипам про їхню шановну націю…
Але і нам розслабитись не дадуть. Наступ на Київ, звісно, маячня, принаймні зараз із Білорусі. Хоча б тому, що після неминучої невдачі наше військо окупує Білорусь без найменшої протидії тамтешнього переляканого населення. А от наступ з ордили буде обов’язково. Перш за все силами тамтешнього чоловічого населення, яке не випускають із зони й от-от мобілізують. По перше – його не шкода. По друге – плєшфюрер вимагає, щоб усі були пов’язані кров’ю, щоб кожна донбасятська родина мала свого родича, вбитого «українськими каратєлями» задля унеможливлення подальшої реінтеграції «донбасятського народу» в Україну. По третє – з’явиться шанс уникнути тих «страхітливих санкцій» якими їх кволо лякає чи то сонний, чи то напівживий Жопайден. Через своїх німецьких і французьких «шісток» москалі лякатимуть підлоту визнанням орділи і введеням своїх військ туди задля допомоги у відвоюванні підконтрольної Україні частини Донбасу. Щоправда, все це буде зроблено в будь-якому випадку, але спочатку потягнуть час, щоб призвичаїти підлоту до нового стану речей… Ну а якщо головний удар (на Маріуполь і далі в бік Криму) виявиться успішним – спокуса стане непереборною й викличе допоміжний удар вже з Криму. А вже після цього можна й на Київ неситим оком накинути. Якщо вже вони Крим захопили лише через те, що там Володимир Святий хрестився, то як не прихопити Києва, де він узагалі жив?! Тож розслаблятись нам ніколи. І сподіватись ні на кого. Навіть на Зеленського. Особливо на нього…