Вирішив коротко пояснити читачам, хто ж він такий, той Глобальний Півень, що вже дзьобнув у тім’ячко всіх політологів і явно збирається дзьобнути в дупу все людство. Як тільки достатньо засмажиться…
Політолухи, політтехнолухи, конспіролухи вже вже достатньо задовбали пересічного оповідками про якийсь Глобальний Південь. Найбільше широкі верстви хробацькості вже мучить питання: Якщо московія – південь, то де тоді північ?!
Нечемно відповім питанням на питання: а чого чекати від тих, для кого факояма – мозковий центр і головний авторитет у розумовій діяльності. Навіть після історії з кінцем… Що вдієш: кому й кісінд-жер - моральний авторитет і видатний політик… Тож дзьобнутим у тім’ячко раджу далі не читати, щоб не засмучуватись, а для решти коротко поясню, що відбувається.
Відкиньте всі ті танці з бубнами, політичні заяви від вічноображених і відповіді від вічностурбованих. Як і завжди, якщо почалась бійка глобального масштабу, то причина одна – гроші. Основні складники собівартості будь-якого товару – це сировина, праця і технології. Вам здається, що людство раптово втратило розум і скотилось у тваринний стан після десятиліть миру й добробуту? Вам таки здається, бо воно ніколи й не полишало звичного для себе тваринного стану. Довідково: війни між людьми почалися аж тоді, коли з’явилось, що ділити. Надлишки, які всі чомусь захотіли розподіляти, замість працювати… До того жили мирно, як це не дивно… В основі тієї веремії, яка поглинула людство і загрожує навіть притомну його частину перетворити в непритомну, лежить конфлікт між Сировиною і Технологією. Табір диких і недорозвинених, що живе за рахунок заготівлі сировини і її первинної переробки, через поблажливість свійських, що володіють технологіями, нагуляв жирку і вирішив потіснити благодійників з базару. Даруйте, з ринку…
От і вся причина. От тільки говорити про неї вголос політолухам не хочеться і не можеться. Бо хазяї їсти не дадуть… То нехай вже я розповім.
Що поєднує нинішній БРІКС і всіх бажаючих до нього долучитись? Географія? Та погляньте на глобус! Який же це Південь?! Авторитаризм? Ага, зараз… Індія цілком демократична, навіть в американському розумінні, бразилія і південна африка досить успішно демократичними прикидаються, теж не гірше, аніж сша… Мова? У кожного своя… Культура? Чого нема – того нема…
Насправді ж поєднує їх бідність і неспроможність усвідомити її причини, а отже ненависть до тих, хто розумніший. Хто володіє Технологіями… Бажання перерозподілити фінансові потоки на свою користь. Прикро, але вони щирі у своєму потворстві. Поясню на прикладі. Мій тато, будучи науковцем-фізиком, буваючи у рідному селі частенько ремонтував лампові телевізори (інших тоді не було) нашим сусідам. Не було випадку, щоб хтось хоча б спробував за це заплатити. Хоча за будь-яку допомогу по господарству тато платив їм непогані гроші. І справа тут не в жадібності. Ці люди щиро не вважали його працю вартісною. Сидить собі чоловік у теплій чистій кімнаті, викруткою колупається… Це вам не город викосити, там нахекаєшся вволю й поту проллєш літр, то грошей вартує. Про те, скільки часу й сил треба витратити на навчання, щоб розуміти, де колупнути викруткою – ніхто з селян навіть не задумувався. Бо ніколи цим не займались. Незрозумілу їм працю вони не цінували щиро. Так само, як нинішні адепти БРІКС… Вони щиро вважають, що Технології не багато вартують, це все грабунок… Тобто бійка йде за частку у собівартості продукції. Бійка начебто завідомо програшна для Сировини. Бо ринок. Технології можуть обійтись власними силами – налагодити видобуток і переробку сировини. Звісно, що буде дорожче. Але не критично. Сировина ж не спроможна оволодіти технологіями. Принаймні всіма і швидко. Деякі можна спробувати вкрасти. Але не всі ж!
Тобто представники диких народів вимагають від розвинутих: платіть нам за сировину стільки, як би вам обійшовся власний видобуток!
-Липа зжопнеться! – відповідають опоненти, ліниво позіхаючи, чим доводять диких до сказу.
-В нас дітки маленькі у шахтах працюють, мішки з кобальтом на плечах у спеку тягають! – волають дикі.
-То й що, нехай тягають, раз думати не здатні – відригують свійські…
Тут теж цілком людська реакція. Спробуйте, до прикладу, купити молока у наших селян. Вам здається, що має бути дешевше, аніж на базарі. Бо ж удома берети, їм менше роботи… Перехрестіться! Думаєте, купите по базарній ціні? Дзуськи! Заплатите дорожче! Логіка проста: вам же на базар не їхати, доплатіть сусіду за зручність! І найсмішніше, що це не заважає цим милим людям тими ж самими ротами скиглити, що молокозавод їх грабує, копійки платить. Даруйте, вже здається, шаги…
Тобто про взаєморозуміння не йдеться від слова зовсім. Принаймні станом на зараз. І маховик розкручується…
Сторони конфлікту ведуть між собою повноцінну війну – поки що переважно холодну, але з гарними перспективами для гарячої. «Сировина» діє тупо: створює картелі й штучні монополії (що на думку «Технологій» є злочином), такі як ОПЕК, до прикладу. І водночас намагається красти технології. Принаймні лідери третього світу намагаються. Що навіть по їхніх законах є злочином. «Технології» діють митами, обкладаючи ними продукцію недорозвинених краще, ніж москалі нас матюком… Мита звісно злочином не є, бо так зване «міжнародне право», про яке всі чули, та ніхто не бачив, писали саме «Технології». «Сировина» наче й погоджується, але попри те почувається обкраденою. Звідси її «повага» до «міжнародного права». Оливи у вогонь додають і «Технології». Бо чомусь вирішили, що вони стоять над правом. Отим, що самі й придумали, але не для себе… І йдеться не про вето в оон, проблема куди ширша й глибша. До прикладу: законодавство сша передбачає жорстке покарання за картельні змови й створення штучних монополій. Але… робить виняток, для себе, коханих: у випадку, якщо цього вимагають національні інтереси… Тобто: якщо не можна, але дуже треба – то можна. Працює це так: араби створюють ОПЕК, але зобов’язуються торгувати нафтою виключно за долари сша. І із зла звичайного, що паразитує на людстві, як бридкий наріст, чарівним чином перетворюються у зло необхідне. Бо підтримують претензії долара на винятковий статус особливої резервної валюти, тобто світових грошей. І віддають право друкувати кольорові фантики ДЛЯ ВСЬОГО ЛЮДСТВА у руки вузького кола справжніх власників сша. А ті вже, захопивши всі провідні змі, нав’язують свою волю решті американів, яких задля цього поміщають у Золоту Клітку, забезпечуючи їм рівень життя вищий, ніж вони заслуговують. Кажете, що це випадковість? Гаразд, розглянемо ще один абстрактний приклад… Одне Самодуро раптово відмовляється продавати свою нафту виключно за долари. Тобто долари воно любить, але ж не лише їх… «Ах ти ж падло!!!» - верещить, немов різаний, Дідько Сем. – «Та ти ж диктатор! Узурпатор!!»
«Та я хіба що…» - кліпає дурними очима Самодуро. – «Можу й тобі продати, навіть за долари».
«Ну я тобі влаштую… Гуай-після» - скрегоче зубами Дідько Сем. – Ти в мене поторгуєш… Доторгуєшся тобто…
«За що?! » - скавчить Самодуро.
«За жопу!!!» - відповідає Дідько Сем. – «Повчися демократії у содомітів! Навчишся журналістів у посольствах різати й по пакетах розфасовувати, тоді й приходь, демократом будеш. А поки – ембарго!».
«Чому ембарго ввів?» - цікавляться інші свійські.
«Бо можу!» - байдуже відповідає Дідько Сем.
А дикі – вони ж дикі, а не сліпі… І виникає у них просте як двері питання: а чому нам так не можна?! І починають китайці засилати найрозумніших з поміж себе у ворожий стан: формально – вчитись і працювати, насправді – красти технології. Які наслідки матиме така діяльність? Тактичні – виграшні, Хуавей не дасть збрехати. Стратегічні – програшні. Тут – вила. Якщо крадіжки проходитимуть успішно, прогрес зупиниться. Ті, хто вкладається в науку, або спроможуться припинити крадіжки, або перестануть вкладатись… Тож станом на сьогодні дикі – це зло. Тобто зліше зло, ніж свійські. Бо святих тут нема, як ви вже зрозуміли.
Дикі намагаються монополізувати ринки сировини, бо на щось інше їм бракує розуму. Тож ті, кому розуму не бракує, потроху обходять монополії. Японці, до прикладу, навчились видобувати рідкоземельні елементи, поклади яких начебто повністю контролювались дикими, із океанського дна, яке нічиє… Тобто спільне… тобто згідно «міжнародному праву»… Опановують глибини, які вважались ще нещодавно недоступними для техніки. На те вони й «Технології», щоб знаходити розумні рішення. Що, однак, не убезпечує їх від рішень тупих, прийнятих дикими. Двіж у Китайському морі – то перша ластівка. Чи то Перший Дракончик. Далі буде… нічого доброго, але щось буде. Нерозподілені ресурси весь цей час залишались нерозподіленими не через мудрість людства, а виключно через те, що не були ресурсами. Бо кому потрібен ресурс, який неможливо взяти?! А тут Нові Технології… Тож бійка за розподіл Світового Океану і Антарктиди - неминуча. Москвини вже почали першими. Не тому, що розумніші від решти диких, а через те, що люблять сам процес. Самі собі нарізали сектор від західної і східної точок узбережжя Північного Океану до… полюсу! Нічогенький сектор… Хоча згідно «міжнародного права» можуть претендувати лише на смужку 25 км від узбережжя. Навіть однієї цієї причини досить, щоб у москвинів зачесались… руки те «право» переписати.
«Тварь лі я пердящая ілі право імею?!» - істеричним фальцетом цитує свого класика Пуйло Останнє.
«Тварь, тварь, не сумнівайся!» - підбадьорює його лагідною посмішкою старий маразматик Жопайден.
«Захід» звісно бачить пунктирні лінії, проведені москвинами на глобусі аж до полюсу, але поки що не зважає. Бо видобуток копалин в Арктиці ще нерентабельний. Але ж «Технології» не дрімають, тож скоро це зміниться. І тоді «Захід» щось покладе на ці лінії. Точно не знаю, що. Але з пробором…
Але попри начебто радісні для «Технологій» перспективи, є одне але…
Станом на сьогодні є найважливіша сировина, яку «Технології» не спроможні замістити у повній мірі. Це продукти харчування. А голодному, як відомо, айфон ні до чого. В нього інші задачі… «Свійських» рятує те, що лідери «диких» самі продуктозалежні, тобто мусять імпортувати харчі. Інакше вже вхопили б за горлянку… А в більшості експортерів харчів – хватка слабенька. От тут і виникає ніша для нас… Усі москвинські чорноземи компактно залягають навколо України. Це не випадковість. Просто саме у нас їх москвини й украли свого часу. Ну не всі, але більшість. А зважаючи на те, що контрибуцій москвини зроду не платили й не збираються починати, надаючи перевагу війні до останньої копійки, нам вже час задуматись, які контрибуції ми можемо (тобто зможемо у майбутньому) взяти в них самі. Силою, як вони люблять. І водночас взяти за фаберже і диких, і свійських. Заслужили і ті й ті… І от тоді в Україні таки запанує омріяний Вічний Мир, навіть якщо решту людства поглине Гаряча Війна. Ну може й не Вічний, але тривалий. Поки «Технології» не навчаться синтезувати харчі за рентабельними цінами. Бо саме так виглядають справжні Гарантії Безпеки, якщо ще хто не зрозумів. Бо слова, записані на папері, жодними гарантіями бути не можуть. На відміну від контролю над критично важливими ресурсами. Бог дає нам неймовірну можливість не лише вирватись з віковічного рабства, а й забезпечити спокійне, мирне, комфортне життя собі й нащадкам. Але українці в усі часи славились тим, що не втрачають можливості втратити можливість. Якби Найвеличнішому не бракувало клепки, він би не поспішав плескати дурним язиком, що Курщина нам не потрібна. Мовляв пограємось, і віддамо… Все таки язик – ворог ідіота…