Пересічні із завмиранням мозку приклеїлись до телевізора і ютьюба, щоб не пропустити жодної серії нового, неймовірного шоу «Що зробить трамп?». Ще б пак! Відбувається доленосний, вирішальний, потужний (який там ще?) розподіл посад. Вирішується доля людства: хто стане Стурбованцем, Занепокойцем, Побоювачем  Ескалації, Підтримувачем-до –останнього, Хранителем західних цінностей, Протектором Міжнародного права… Посад багато, кандидатів ще більше, у кожного величезний «бекграунд» (це культурна назва жопи, «бек» англійською – «спина», «граунд» - «основа», що таке основа спини ви здогадуєтесь, точно не шия, навіть у американів), який невтомно обсмоктують експерди, поціолухи, політолухи та інша ефірна наволоч. Піпл хаває – треба годувати… Тим більше зараз. Коли він завмер в очікуванні швидкого завершення війни. Трамп же сказав! Те, що він зроду не казав правди, нікого не обходить. Окрім тих, кого вже обійшо… Хоча наперед зрозуміло, що нічого він не зробить, і допомогу не надасть. Вірніше, відбудеться негативне зростання американської допомоги Україні, як кажуть на болотах. Чому? Причин декілька.

По перше – з бізнесменів завжди гівняні політики. Тим паче з такою жопою як у трампа… Бо завдання бізнесмена – заробляти гроші, а політика – витрачати. Вони антагоністи, якшо шо… І от коли звиклий заробляти обіймає посаду, де має витрачати – він за звичною продовжує заробляти і настає повна… Україна. Вітаю наших пересічних: американи нарешті отупіли до їхнього рівня.  І отримають ті ж наслідки. Це якщо коротко. По друге – знов таки жопа. Пам’ятаємо, як нам допоміг трамп попередньої версії. Продав утридорога сотню джавелінів, чим досі успішно пишається. По третє – ще раз наголошую, що на відкуп публічних політиків сша віддано лише ВНУТРІШНЮ політику. Зовнішньою займатимуться справжні власники сша, як  і раніше.  А їх американи не обирають. Навпаки, це вони обрали американів. Але то вже зовсім інша історія… Допомагати вони нам не будуть, і не тому, що не вміють. На прикладі ізраїлю можете зайвий раз пересвідчитись, що вміють. Але не хочуть. Бо це наших дітей вбивають КАБами просто в квартирах, наші матері хоронять своїх молодих синів. Не американські. А якщо вже їм до американських байдуже – наші з них теж нічого вартіснішого від крокодилячої сльози не витиснуть. Бо вони зайняті – заробляють надприбутки на нашій крові.

 А трамп займеться питаннями, для яких його й обрали. Внутрішніми. Побудує ВЕЛИКУ АМЕРИКАНСЬКУ СТІНУ, на зразок китайської, але кращу. (Позичити б йому яйценюка, але там своїх охочих черга, як у москві в мавзолей.) Щоб мексикани не прибували до сша БЕЗКОШТОВНО. Скоротить податки, щоб його спонсори не збідніли. Бо ж це таки спонсори, а не меценати. Безумному маску – окреме вітаннячко. Вигідно вклався, трамп встиг пожерти пожертви, навіть на повій залишилось… До того ж на трампа з нетерпінням очікує найважливіша проблема внутрішньоамериканської політики – аборти. Оскільки трампу, на превеликий жаль і попри всі медичні передумови, не судилось стати жертвою цілком заслуженого аборту, аборт, швидше за все, стане жертвою трампа. Бо це екзистенційний конфлікт. Майже як Українсько-московська війна… Має залишитись лише один. Добре б, якби аборт (хоч я його й не вітаю, але трампа вітаю ще менше).

                Що робити нам? Під нами я маю на увазі думаючу меншину українського суспільства. Терпіти й чекати. Поки трамп обвалить ціни на газ і  нафту. Не для нас, звісно,  для своїх спонсорів, яких злопам’ятний Жопайден забанив аж на чотири роки, щоб знали, кому пожертви робити. Але ми теж скористаємось, якщо доживем. З паршивого барана хоч нафти барель… Буде важко, звісно. А що, нам колись легко було? Чи зараз легко? Але дочекатись треба. Спершу обвалу цін, а потім ще зубожіння орди. Довго, згоден. Але швидко – тільки в рабство. Тим паче, що Жопайден поволі відучив нас від «американської допомоги». Щоправда, намагався списати це на трампа, як ви пам’ятаєте. Але не проконало - трамп щось врешті втямив (чи відчув) і тепер Жопайдену доводиться блокувати допомогу власними силами. Хоча насправді жоден з них у цьому не винен – рішення прийняли інші. Звісно, за пару місяців все зміниться докорінно – новий акторський склад вийде з за куліс під світло юпітерів. Не виключаю навіть, що режисери по іншому розпишуть ролі: наприклад стурбованець (дерржсекретут) тепер буде категорично проти допомоги, а занепокоєнець (зрадник з національної безпеки, наприклад, чи ще хтось схожий) – категорчно за, рватиме на собі фрак і пускатиме слину, даруйте – сльозу. Бо інформаційна хвиля має бігти далі – їхні пересічні підтримують надання допомоги Україні, тож це питання не можна просто забути, за нього має вестись напружена, безкомпромісна, потужна, але безрезультатна боротьба. І нашим пересічним, знов таки, треба підкинути кісточку для обсмоктування. Бекграунду трампа їм замало. Попри всю його ширину.  Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на зміни в американському правлячому класі? Бо він не змінювався вже більше ста років. Якісно не змінювався, фізично це тяжко, навіть кіськін-жер таки здох, як не пручався. І змінюватись добровільно точно не збирається. А хто б його міг змусити? Не американський же народ? Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на людей, які неспроможні навіть трампа пристрелити? А для інших народів сша досі успішно вдають світового лідера, щоб не втручались.

                Тож не заважайте пересічним отримувати насолоду – її не так вже й багато трапляється в їхньому безталанному житті, тож і не заздріть. Звісно, пробудження буде болючим. Але чи їм звикати? Мільйони недоумків, що наряджали Жопайдена у вишиванку і чекали золотого дощу, нікуди ж не поділися, принаймні в більшості своїй. Надто мало часу пройшло. Не для нас, а по історичним міркам. Та й нові підростають не кращі – спадковість тяжіє, що поробиш… А однак нам з ними жити поруч. Це якщо пощастить і москвин не здолає. Бо тоді жити взагалі не доведеться… Не читайте пересічним цю статтю – нехай ще трохи побудуть щасливими…

Останні американські вибори не викликають у вас відчуття дежа-вю? Просто пригадайте позиції сторін…

Він: я крутий, всі, хто за мене - круті! Решта - козли ішаки, що заважають нам жити, лузери.

 Вона: нікуди не дінетесь, яка б я не була, а все одно мене оберете, аби лише не його.

Ну бачу, що згадали: 2010 рік, бандюкович і Вона… Тобто попереду в американів те, що в нас вже позаду. Щоправда, не на жарт тривожить думка: якщо у них бандит такий, який же буде блазень?!

       Те, що сша розвалюються – новина хіба що для тих, хто не читає мій блог. Бо я спрогнозував цей процес ще у 2018 році, коли ви з мене лише сміялись… Тенденції незаперечні, дискусійний лише темп.

       Щоправда, я сподівався, що московія прокладе шлях до небуття іншим «ветунам», а тут схоже, що сша її таки випередить. Якщо виборці й далі так старатимуться…

       Демократія, та, що без лапок, на превеликий жаль омивається кров’ю. Тобто потребує регулярної війни. Війна приносить оновлення й очищення у застійне гнилостне болото правлячого класу. Іншого шляху людство поки не винайшло, на жаль…

       Знаєте, для чого князів церкви змушують давати обітницю безшлюбності? Через реальну небезпеку розмноження? Ні, для того, щоб церква не стала власністю кількох родин. Власне, вона все одно стає власністю тих родин, але кожне покоління їх носить інше прізвище, створюючи тим самим ілюзію рамок пристойності…  

       В політиці все ще гірше. Родини, що прорвались до влади (іноді дійсно гідні люди в першому поколінні) приватизують партії, від яких потім обираються до влади. І закривають шлях нагору кращим… А створити нову партію – невимовно складно. Тяжко знайти хоча б відносно «чисті» гроші для цього, ще важче здобути довіру й завоювати репутацію, що дозволить тягатися зі старожилами Олімпу. Виборці інертні, що поробиш. Звикне голосувати за республіканців, бо бачте так тато голосував, а до нього дід, а до нього… І так заголосовується, що навіть трампа не помічає. Бо думати важко. Куди важче, аніж папірець до ящика вкинути… І результат не забариться – трамп головного мозку. Ну, в кого він ще є, хоча б рудиментарний…

       Але нам своє робить! Що принесе нам трампець, який спіткав  таки сша?

       Вже за два місяці американи матимуть власного Найвеличнішого… Але ідіот, як я вам вже пояснював, корисним не буває. Навіть для себе. Бо непередбачуваний у своїй дурі.

       Коли ідіот обіцяє вам щось добре – не вірте! А от коли обіцяє несусвітню дурість – сміливо можна вірити. З останніх здобутків трампа на інтелектуальній ниві – обіцянка обкласти митами продукцію ЄС. Про колосальне значення мит в історії сша я вже писав, повторюватись не буду. Замість цього пропоную подумати: а нам з цього що? А нам з його феноменальної дурі може бути чимало користі, аж до несподіваної перемоги у війні включно…

       Чому знаменита політика багатовікторності зазналала нищівеної поразки ще в часи юща-балоги-бандюковича? Бо політика лавіювання можлива лише  в разі, коли в тобі зацікавлені мінімум дві сильні держави чи групи держав. А от якщо одна хоче тебе зжерти, а друга міркує лише, як би подорожче продати тебе першій – така політика приречена на невдачу. Ну от так вже сталось, що московія потрібна й цікава усім сильним світу цього на порядок більше, аніж Україна… Недоля наша… Тобто, в тому глобальному розкладі, що вже склався, нам ловити нічого. Окрім відчинених дверей до нато, звісно… Ні, двері не зачинять. Бо вони на стіні намальовані, їх лише замалювати можна. А на це фарба треба. А вони жмоти… А от яма перед намальованими дверима – цілком справжня. І мабуть навіть з гострим кілком у дні…

       За таких умов ми маємо лише вітати руйнування статусу-кво, не мучаючись сумлінням над проблемами, які це принесе людству в цілому чи кращим його представникам. Ми маємо дбати про людство так, як воно про нас подбало. І не на волосину більше! Це і називається прагматизмом, якшо шо…

       Спробуємо уявити майбутній розклад. ЄС отримує від сша ті ж проблеми, що й кнр. А спільні проблеми спонукають до пошуку спільних шляхів вирішення. Ще кілька століть тому найхристиянніші французькі королі – людоїди людовики віками підтримували таємний, але від того лише тісніший союз з великими портками Високою Портою. Ага, з тією самою, де султан – володар усіх правовірних…

       Розклад для таварісча сі виглядає геть кепсько: сша займає третину його ринку збуту, ЄС – ще  третину. На третій третині, що включає гігантський, але все ж не безрозмірний внутрішній ринок, китай не виїде. Навіть втрата третини загрожує катаклізмами. Тож не треба настраждатись, як настраждамус, щоб передбачити братні обійми кнр та єс. У яких, щоправда, сторони намагатимуться тихцем душити одна одну, але то таке… Китай і раніше демонстрував непристойну любов до єс, але без взаємності, звісно. Тепер взаємність ризикує з’явитись… Бо європейці не зможуть цього разу відсидітись під лопухом, як заповіли їм прадіди. Доведеться визначатись: зі сша проти кнр чи якраз навпаки…

       Що, дивуєтесь такій постановці питання? Перечитайте ще раз про королів-людовиків… Так, після 2 СВ європейці отримали від сша кредити на відновлення і захист від злого совка. От тільки відновлення вже давно закінчено, а захищати американи передумали. Принаймні ті, що трамп. Тож Китай цілком може європейцям запропонувати свій захист від московії. Так, вони зараз нерозлий… ну не вода. Але то дрібниці. Але ж вже надана послуга нічого не вартує… Принаймні у цьому світі, збудованому саме американами, європейцями й китайцями. Кожен кожного їсть… тож нема на кого й ображатись. Всі закликають один одного жити по закону, але сам так жити ніхто чомусь не хоче, помітили?

       Чому захід не хоче розпаду московії? Причин дві. Перша – хто ж відмовиться від невичерпного джерела хабарів?! Та ще й яких, мільярдних… Іншого такого йолопа не знайдеш, щоб макрелям-макаронам по стільки роздавав – їм же красна ціна червонець… Друга причина у кожного своя: європейці прагнуть дешевенького газку і бензинчику (в бак, не в багаття), американам потрібно, щоб нато мало проти кого дружити. Бо перестане слухатись. Власне, вже перестає.

-Не хочеш більше захищати? Внесків на військо вимагаєш? А хто ти власне такий?! – вже відверто наслідують Шуру Балаганова європейські «лідори». Тобто розклад хитається…

Єс та кнр непогано доповнюють одне одного: китай виробляє гівно, але дешеве, єс  - дорогу високотехнологічну продукцію. Те ж саме в парі сша – кнр… Зі своїми нюансами, але то таке… А от пара сша-єс не складається. Конкуренція… Гівно, а не пара… Може б європейці навіть погодились, за інерцією, на такі збочені стосунки, так трамп же… Не забули? Він і цю протиприродню пару погрожує розірвати… І що тоді європейцям втрачати? Але є притика: війна. Макрелям-макаронам то лише прибуток, звісно… А от їхнім виборцям – додаткові видатки на памперси… А в них демократія. І обісцяний демос не зрозуміє альянса з китайцями, якщо війна не припиниться. А припинитись вона може лише разом з московією… І зробити це може лише китай. Так, не хоче, бо це дорого й невигідно. Куди краще купувати сировину за безцінь у троглодитів, що добровільно видобувають її в нелюдських умовах та ще й купують на всю виручку намиста й брязкальці у тебе ж… Але це  в старому розкладі невигідно. А в порівняні з новими видатками – так вже цілком достатньо, щоб барана зарізати… Неболяче так – кордон закрив, і все… А якщо згадати, що казахстан – то китай, то раптом з’ясовується, що москвинам залишаться лише морські шляхи. Які теж перекрити – раз плюнути… Та й кому ти цю нафту продаси, як не оцим от… Є, щоправда, ще індія та її муді десь теліпаються… Але є й одне але… Ви не задумувались, куди індики  індуси цю нафту дівають? Підкажу: переробляють на бензин і дизель і продають… в Європу… Нашим «партнерам», що заробляють на нашій крові на порядок більше, ніж підкидають нам подачок. В кредит подачок, якщо хто забув… Знов таки, зараз всіх все влаштовує, окрім нас, звісно. Але хто нас питав… Не вірите, що можна отак байдуже дивитись, як москвини вбивають наших діток? А дарма не вчили історію. Якихось 90 років тому вони ж з набитими нашим хлібом пащеками спостерігали, як вмирали від голоду тодішні українці… Нічого не змінилось. Гроші – єдині їхні цінності. Як тоді, так і зараз. Але розклад хитається… І кнр з єс, об’єднавши зусилля, можуть прикінчити орду за місяць-два. Ну доведеться китайцям самим у вічній мерзлоті длубатись. Ну то й що. Якщо партія накаже…

       І Україні теж шматок орди підкинуть. Смачний, великий. Філейний… Щоб не гавкала… Якщо, звісно, нашим карманичам стане розуму вкинути у смітник казки про «міжнародне право»… Втім, хапальний рефлекс у них здоровий, в цьому плані я їм вірю.

Єдине, що трохи турбує: щоб у майбутньому альянсі сша – індія, що стане наминучою відповіддю на братання єс з кнр, не знайшлось містечка для московії… Вона на той момент якщо ще існуватиме, то вже втратить апломб і погоджуватиметься на будь-яке, навіть у параші, не кажучи вже поряд…

       Залишається сподіватись на тупість очільників сша. Отупляючи своїх виборців (для зручності керування ними) американські політики тим самим темпом тупіли й самі… І тепер творять внутрішньополітичні дурощі такого масштабу, що вони набувають зовнішньополітичних наслідків, несподівано для справжніх власників сша. Які, схоже, теж встигли отупіти…

Після виборів тисячі «експертів» пояснять вам, чому переміг саме трамп. І лише я зроблю це ще ДО виборів.

Ішаки були приречені на поразку ще тієї миті, як Жопайден обрав собі кандидата у віце-президенти, проігнорувавши думку виборців. Всього за 4 роки до того американські виборці чітко сказали: хто завгодно, навіть трамп, аби не баба! Ні, ну а шо?! Але ішаки тим і славні, що про все мають власну думку і зневажають чужу. Навіть якщо це думка виборців… Або те, що у виборців замість думки… Спробували висунути негра – проконало… А давайте тепер жінку! Не прохавали… Тоді давайте старого маразматика (це діагноз, а не образа, коли що…). Здавалось би: от воно! Є рецепт успіху! Намацали, залишається лише слідувати! Але ж ні… Бо ішаки… Тепер роблять вигляд, що кращих кандидатів не було… Наче в сша бракує старих, але всенародно відомих маразматиків… Якщо вже народ їх так любить…

                Ідеальним кандидатом був би Картер. Беззаперечний лідер симпатій: і старий, і хворий, і дурний, і сцикливий! І навіть з досвідом роботи на посаді! Чого їм бракувало?! Так, колись програв вибори. Розгромно програв! Але кому! Самому Рейгану, не якомусь бушу дебілуватому… Але ж перед цим його вже раз обрали! І від тих пір виборці явно не порозумнішали, не сказати гірше… І трамп головного мозку спіткав за останні 8 років ще мінімум десятину популяції! Тепер цих безнадійно хворих бідолаг - майже третина… А серед виборців-республіканців  їх БІЛЬШІСТЬ.  Тож трамп – форевер. Навіть якщо в нього буде інше прізвище і ще огидніша морда, якщо це взагалі можливо…

Тож якби я працював політтехнолухом у ішаків, я б легко забезпечив їм перемогу. Рецепт успіху ж був, достатньо було видати його за свій і по всьому. Я б їм міг організувати навіть президенку - жінку. Пустив би хіларі в парі з монікою. І деБілла – до них держсекретуткою. Тоді б мабуть вибрали. Американи люблять шоу… Добре, що в них грошей не вистачить, щоб мене найняти…

                Але не поспішайте плакати. Від президента сша насправді залежить небагато. Про що свідчить двопартійна система? Кожен, хто хоч трохи вчив математику й розуміється на комбінаториці, на пальцях вам пояснить, що така система придатна лише для вирішення ОДНОГО питання. В даному випадку цим питанням є внутрішня політика. А саме розподіл бюджету. Не розпил. А саме розподіл. Ішаки виступають за збільшення соціалки, з усіма наслідками. Тобто зі зростанням поголів’я мігрантів і місцевих нероб. Ніхто не говорить вголос, що збільшення соціалки тягне за собою зростання податків. Це й так усі розуміють. Вони ж не українці все таки… Слони ж навпаки ратують за зниження податків. Замовчуючи наслідки: що працювати доведеться всім, навіть тим, хто принципово ніколи цього не робив… Таким чином досягається баланс, який підтримує американське суспільство. А зовнішня політика винесена за дужки. Нею займаються справжні хазяї цієї держави. Власники ФРС та ЗМІ. Бо вона куди прибутковіша. Саме тому двох партій цілком достатньо. Інакше довелось би створити ще дві і вибори в сша були б ще веселішими. Зате обирали б справжнього лідера нації, а не офірного цапа. Тож не турбуйтесь – політика сша не зміниться якимсь суттєвим чином. Може навіть піде нам на користь. Бо є шанс, що зміни у внутрішній політиці сша призведуть до найбажанішого для нас наслідку – радикального зниження ціни нафти. Бо трамп годується з рук копачів нафти й газу і одразу ж зніме всі обмеження, введені жопайденом у цій галузі. Це якраз від нього залежатиме, бо відноситься саме до внутрішньої політики. Хоч і матиме зовнішньополітичні наслідки. Діалектика… Так, вона саме оце от, а не те, чому вас учили…

                А взагалі бажаю вам, любі мої, так обирати власного Президента, щоб не труситись, як холодець, під час виборів чужого…

Вирішив коротко пояснити читачам, хто ж він такий, той Глобальний Півень, що вже дзьобнув у тім’ячко всіх політологів і явно збирається дзьобнути в дупу все людство. Як тільки достатньо засмажиться…

Політолухи, політтехнолухи, конспіролухи вже вже достатньо задовбали пересічного оповідками про якийсь Глобальний Південь. Найбільше широкі верстви хробацькості вже мучить питання: Якщо московія – південь, то де тоді північ?!

Нечемно відповім питанням на питання: а чого чекати від тих, для кого факояма – мозковий центр і головний авторитет у розумовій діяльності. Навіть після історії з кінцем… Що вдієш: кому й кісінд-жер - моральний авторитет і видатний політик… Тож дзьобнутим у тім’ячко раджу далі не читати, щоб не засмучуватись, а для решти коротко поясню, що відбувається.

Відкиньте всі ті танці з бубнами, політичні заяви від вічноображених і відповіді від вічностурбованих. Як і завжди, якщо почалась бійка глобального масштабу, то причина одна – гроші. Основні складники собівартості будь-якого товару – це сировина, праця і технології. Вам здається, що людство раптово втратило розум і скотилось у тваринний стан після десятиліть миру й добробуту? Вам таки здається, бо воно ніколи й не полишало звичного для себе тваринного стану. Довідково: війни між людьми почалися аж тоді, коли з’явилось, що ділити. Надлишки, які всі чомусь захотіли розподіляти, замість працювати… До того жили мирно, як це не дивно… В основі тієї веремії, яка поглинула людство і загрожує навіть притомну його частину перетворити в непритомну, лежить конфлікт між Сировиною і  Технологією. Табір диких і недорозвинених, що живе за рахунок заготівлі сировини і її первинної переробки, через поблажливість свійських, що володіють технологіями, нагуляв жирку і вирішив потіснити благодійників з базару. Даруйте, з ринку…

От і вся причина. От тільки говорити про неї вголос політолухам не хочеться і не можеться. Бо хазяї їсти не дадуть… То нехай вже я розповім.

Що поєднує нинішній БРІКС і всіх бажаючих до нього долучитись? Географія? Та погляньте на глобус! Який же це Південь?! Авторитаризм? Ага, зараз… Індія цілком демократична, навіть в американському розумінні, бразилія і південна африка досить успішно демократичними прикидаються, теж не гірше, аніж сша… Мова? У кожного своя… Культура? Чого нема – того нема…

Насправді ж поєднує їх бідність і неспроможність усвідомити її причини, а отже ненависть до тих, хто розумніший. Хто володіє Технологіями… Бажання перерозподілити фінансові потоки на свою користь. Прикро, але вони щирі у своєму потворстві. Поясню на прикладі. Мій тато, будучи науковцем-фізиком, буваючи у рідному селі частенько ремонтував лампові телевізори (інших тоді не було) нашим сусідам. Не було випадку, щоб хтось хоча б спробував за це заплатити. Хоча за будь-яку допомогу по господарству тато платив їм непогані гроші. І справа тут не в жадібності. Ці люди щиро не вважали його працю вартісною. Сидить собі чоловік у теплій чистій кімнаті, викруткою колупається… Це вам не город викосити, там нахекаєшся вволю й поту проллєш літр, то грошей вартує. Про те, скільки часу й сил треба витратити на навчання, щоб розуміти, де колупнути викруткою – ніхто з селян навіть не задумувався. Бо ніколи цим не займались.  Незрозумілу їм працю вони не цінували щиро. Так само, як нинішні адепти БРІКС… Вони щиро вважають, що Технології не багато вартують, це все грабунок…  Тобто бійка йде за частку у собівартості продукції. Бійка начебто завідомо програшна для Сировини. Бо ринок. Технології можуть обійтись власними силами – налагодити видобуток і переробку сировини. Звісно, що буде дорожче. Але не критично. Сировина ж не спроможна оволодіти технологіями. Принаймні всіма і швидко. Деякі можна спробувати вкрасти. Але не всі ж!

Тобто представники диких народів вимагають від розвинутих: платіть нам за сировину стільки, як би вам обійшовся власний видобуток!

-Липа зжопнеться! – відповідають опоненти, ліниво позіхаючи, чим доводять диких до сказу.

-В нас дітки маленькі у шахтах працюють, мішки з кобальтом на плечах у спеку тягають! – волають дикі.

-То й що, нехай тягають, раз думати не здатні – відригують свійські…

Тут теж цілком людська реакція. Спробуйте, до прикладу, купити молока у наших селян. Вам здається, що має бути дешевше, аніж на базарі. Бо ж удома берети, їм менше роботи… Перехрестіться! Думаєте, купите по базарній ціні? Дзуськи! Заплатите дорожче! Логіка проста: вам же на базар не їхати, доплатіть сусіду за зручність! І найсмішніше, що це не заважає цим милим людям тими ж самими ротами скиглити, що молокозавод їх грабує, копійки платить. Даруйте, вже здається, шаги…

Тобто про взаєморозуміння не йдеться від слова зовсім. Принаймні станом на зараз. І маховик розкручується…

            Сторони конфлікту ведуть між собою повноцінну війну – поки що переважно холодну, але з гарними перспективами для гарячої. «Сировина» діє тупо: створює картелі й штучні монополії (що на думку «Технологій» є злочином), такі як ОПЕК, до прикладу. І водночас намагається красти технології. Принаймні лідери третього світу намагаються. Що навіть по їхніх законах є злочином. «Технології» діють митами, обкладаючи ними продукцію недорозвинених краще, ніж москалі нас матюком… Мита звісно злочином не є, бо так зване «міжнародне право», про яке всі чули, та ніхто не бачив, писали саме «Технології». «Сировина» наче й погоджується, але попри те почувається обкраденою. Звідси її «повага» до «міжнародного права». Оливи у вогонь додають і «Технології». Бо чомусь вирішили, що вони стоять над правом. Отим, що самі й придумали, але не для себе… І йдеться не про вето в оон, проблема куди ширша й глибша. До прикладу: законодавство сша передбачає жорстке покарання за картельні змови й створення штучних монополій. Але… робить виняток, для себе, коханих: у випадку, якщо цього вимагають національні інтереси… Тобто: якщо не можна, але дуже треба – то можна. Працює це так: араби створюють ОПЕК, але зобов’язуються торгувати нафтою виключно за долари сша. І із зла звичайного, що паразитує на людстві, як бридкий наріст, чарівним чином перетворюються у зло необхідне. Бо підтримують претензії долара на винятковий статус особливої резервної валюти, тобто світових грошей. І віддають право друкувати кольорові фантики ДЛЯ ВСЬОГО ЛЮДСТВА у руки вузького кола справжніх власників сша. А ті вже, захопивши всі провідні змі, нав’язують свою волю решті американів, яких задля цього поміщають у Золоту Клітку, забезпечуючи їм рівень життя вищий, ніж вони заслуговують. Кажете, що це випадковість? Гаразд, розглянемо ще один абстрактний приклад… Одне Самодуро раптово відмовляється продавати свою нафту виключно за долари. Тобто долари воно любить, але ж не лише їх… «Ах ти ж падло!!!» - верещить, немов різаний, Дідько Сем. – «Та ти ж диктатор! Узурпатор!!»

«Та я хіба що…» - кліпає дурними очима Самодуро. – «Можу й тобі продати, навіть за долари».

«Ну я тобі влаштую… Гуай-після» - скрегоче зубами Дідько Сем. – Ти в мене поторгуєш… Доторгуєшся тобто…

«За що?! » - скавчить Самодуро.

«За жопу!!!» - відповідає Дідько Сем. – «Повчися демократії у содомітів! Навчишся журналістів у посольствах різати й по пакетах розфасовувати, тоді й приходь, демократом будеш. А поки – ембарго!».

«Чому ембарго ввів?» - цікавляться інші свійські.

«Бо можу!» - байдуже відповідає Дідько Сем.

А дикі – вони ж дикі, а не сліпі… І виникає у них просте як двері питання: а чому нам так не можна?! І починають китайці засилати найрозумніших з поміж себе у ворожий стан: формально – вчитись і працювати, насправді – красти технології. Які наслідки матиме така діяльність? Тактичні – виграшні, Хуавей не дасть збрехати. Стратегічні – програшні. Тут – вила. Якщо крадіжки проходитимуть успішно, прогрес зупиниться. Ті, хто вкладається в науку, або спроможуться припинити крадіжки, або перестануть вкладатись… Тож станом на сьогодні дикі – це зло. Тобто зліше зло, ніж свійські. Бо святих тут нема, як ви вже зрозуміли.

            Дикі намагаються монополізувати ринки сировини, бо на щось інше їм бракує розуму. Тож ті, кому розуму не бракує, потроху обходять монополії. Японці, до прикладу, навчились видобувати рідкоземельні елементи, поклади яких начебто повністю контролювались дикими, із океанського дна, яке нічиє… Тобто спільне… тобто згідно «міжнародному праву»… Опановують глибини, які вважались ще нещодавно недоступними для техніки. На те вони й «Технології», щоб знаходити розумні рішення. Що, однак, не убезпечує їх від рішень тупих, прийнятих дикими. Двіж у Китайському морі – то перша ластівка. Чи то Перший Дракончик. Далі буде… нічого доброго, але щось буде. Нерозподілені ресурси весь цей час залишались нерозподіленими не через мудрість людства, а виключно через те, що не були ресурсами. Бо кому потрібен ресурс, який неможливо взяти?! А тут Нові Технології… Тож бійка за розподіл Світового Океану і Антарктиди  - неминуча. Москвини вже почали першими. Не тому, що розумніші від решти диких, а через те, що люблять сам процес. Самі собі нарізали сектор від західної і східної точок узбережжя Північного Океану до… полюсу! Нічогенький сектор… Хоча згідно «міжнародного права» можуть претендувати лише на смужку 25 км від узбережжя. Навіть однієї цієї причини досить, щоб у москвинів зачесались… руки те «право» переписати.

«Тварь лі я пердящая ілі право імею?!» - істеричним фальцетом цитує свого класика Пуйло Останнє.

«Тварь, тварь, не сумнівайся!» - підбадьорює його лагідною посмішкою старий маразматик Жопайден.

            «Захід» звісно бачить пунктирні лінії, проведені москвинами на глобусі аж до полюсу, але поки що не зважає. Бо видобуток копалин в Арктиці ще нерентабельний. Але ж «Технології» не дрімають, тож скоро це зміниться. І тоді «Захід» щось покладе на ці лінії. Точно не знаю, що. Але з пробором…

            Але попри начебто радісні для «Технологій» перспективи, є одне але…

Станом на сьогодні є найважливіша сировина, яку «Технології» не спроможні замістити у повній мірі. Це продукти харчування. А голодному, як відомо, айфон ні до чого. В нього інші задачі… «Свійських» рятує те, що лідери «диких» самі продуктозалежні, тобто мусять імпортувати харчі. Інакше вже вхопили б за горлянку… А в більшості експортерів харчів – хватка слабенька. От тут і виникає ніша для нас… Усі москвинські чорноземи компактно залягають навколо України. Це не випадковість. Просто саме у нас їх москвини й украли свого часу. Ну не всі, але більшість. А зважаючи на те, що контрибуцій москвини зроду не платили й не збираються починати, надаючи перевагу війні до останньої копійки, нам вже час задуматись, які контрибуції ми можемо (тобто зможемо у майбутньому) взяти в них самі. Силою, як вони люблять. І водночас взяти за фаберже і диких, і свійських. Заслужили і ті й ті… І от тоді в Україні таки запанує омріяний Вічний Мир, навіть якщо решту людства поглине Гаряча Війна. Ну може й не Вічний, але тривалий. Поки «Технології» не навчаться синтезувати харчі за рентабельними цінами. Бо саме так виглядають справжні Гарантії Безпеки, якщо ще хто не зрозумів. Бо слова, записані на папері, жодними гарантіями бути не можуть. На відміну від контролю над критично важливими ресурсами. Бог дає нам неймовірну можливість не лише вирватись з віковічного рабства, а й забезпечити спокійне, мирне, комфортне життя собі й нащадкам. Але українці в усі часи славились тим, що не втрачають можливості втратити можливість. Якби Найвеличнішому не бракувало клепки, він би не поспішав плескати дурним язиком, що Курщина нам не потрібна. Мовляв пограємось, і віддамо… Все таки язик – ворог ідіота…

Що відбувається на фронті? Чому відступаємо?

Якщо коротко: ворог навчився використовувати свою перевагу. Лише зараз, наприкінці третього року війни. Звідки у ворога перевага? А з Сибіру! Орда викачує багатства окупованого єрмаками Сибіру і вкладає у дорогу зброю. У нас же – ані Сибіру, ані грошей, ані зброї. Бо іноземні політики продажні, їхні виборці – тупі. У нас все навпаки, до речі. Лише зараз, поволі, приходить розуміння, що сша не дадуть нам дорогої зброї, та й дешевої не дадуть достатньо для перемоги… Але це не привід опускати руки.

 Ми поступаємось в авіації, морському флоті, оперативно-тактичних ракетах, засобах ПРО.

Саме через тотальну перевагу в якості й кількості літаків ординці сподівались на швидку перемогу. Але реальність вдарила по них в перші ж дні. І це при тому, що вони мали близько 800 більш-менш сучасних бойових літаків, в тому числі близько 70 стратегічних бомбардувальників, а ВПС України – менше 200, при цьому більш-менш боєздатних Су -27 всього близько 30. Найновіші наші літаки – 80 років виробництва. Більше 40 років... Ви б змогли їздити автівкою такого віку? А наші пілоти літають. І воюють. Несподівано для ординців.  Їхній літак встигав зробити близько 10 вильотів у середньому. Наче й можна бомбити, але не довго…  Тож застосування авіації в повну силу тривало менше місяця. І небо залишалось спірним. Тотального домінування не було. Низький уклін нашим героям… Там, де ворог міг беззастережно застосовувати авіацію – настало пекло. Подивіться, на що перетворили Маріуполь.  Бо там не було ППО. Вірніше, її там залишали. Але зрадники знищили наші «Буки» і ще багато чого. Саме завдяки зрадникам наш гарнізон мусив припинити опір. Про це напишуть вже після війни. А зараз варто лише згадати: Марік у 2014 році звільняли бійці «Національного корпусу». А голосували звільнені з рабства за риго-аналів… Тож  чи заслуговують вони кращої долі – питання риторичне. Тим більше, що всі бажаючі змогли виїхати. Панування у повітрі – це не лише зруйновані вщент міста, а й неможливість перекидати на фронт засоби й маневрувати військами. Тож ворог на щастя не має панування в повітрі й понині. Але навчився скидати КАБи з безпечної відстані. Не заходячи в зону дії нашої ппо. Нам просто нічим їх дістати. Саме тому наше військо й не будує «ліній суровікіна», що КАБи винесуть її вщент. Нашим «військовим кореспондентам, експертам та іншим безуглим» просто бракує клепки, щоб це зрозуміти.  Наша лінія оборони – це вояки, що помалу відходять під ударами зброї, від якої в них немає захисту. Я не кажу, що зради нема, вона є, але зовсім не там, де її шукають. Вона в байдужості наших «партнерів» до смерті наших дітей і жінок, до геноциду нашої нації. В світі існує близько 110 батарей «петріот» і «самп-т», але нам насилу виділили 5 чи 6, при мінімальній потребі 25. Саме тому балістичні ракети безкарно нищать наші міста, а КАБи –фронт. Також «партнери» мають на озброєнні близько 6000 сучасних бойових  літаків, з яких виділили нам 6, та й то найбільш застарілих, замість списання прислали. І без ракет, щоб ми не змогли навіть цим скористатись… Тож кому подякувати, ми знаємо. Головне – не забути. Після війни…

Чи мали ми можливість симетричної відповіді? Ні! Не мали.  І найгірше, що ворог про це добре знав. Це ще одна причина нападу й віри в бліцкриг… Вся західна авіація критично залежить від ворожих держав – сша та німеччини. Навіть у тих літаках, що виробляються шведами, британцями, французами – є їхні компоненти, що дає блокуючий пакет. Теоретично ми могли зробити літак власними силами, або в кооперації з тими ж шведами чи британцями. Але це 15 років і десятки мільярдів доларів на розробку. Вони в нас колись були?! Україна витрачала менше 1 мільярда доларів на рік на ВСЕ озброєння!  Найуважніші читачі вже помітили, що постачання авіації нам заблокували ті ж самі держави, що не пустили нас у нато. Хоча й користі з того нато, як з цапа, все одно не пустили. Щоб не ганьбитися. Бо захищати нас вони все одно б не стали, але дрібні країни Європи втратили б ілюзію безпеки, яку шахраї їм навіювали. Правді, ілюзія й так зникає, але ж повільно, забираючи роки часу, поки ми стікаємо кров’ю. А окрім Заходу бойову авіацію виробляє китай, індія… і все…

Що можна зробити? Готувати асиметричну відповідь. На морі ж вдалося… Але що не болить – про те й не згадують. Україна уникла морської блокади. І зберегла міжнародну торгівлю. Ворог зробив все можливе, щоб її припинити. Всі ці «виступи фермерів» та іншого гівна наших «партнерів» - не випадковість, а частина плану удушення української економіки. Не спрацювало. А могло б… І тоді наше становище було б куди гіршим, ніж зараз. Але ми про це воліємо не згадувати – нам інше болить. Що цілком зрозуміло.  Якщо конкретно: ще ДО війни здійснив перший політ наш реактивний дрон «АЙС-ВАН». Збудований по стелс-технологіях, здатний нести важкі бомби ФАБ 500 і високоточні ракети для придушення ппо ворога. Чому їх нема на фронті? Можливо і є, хтось же розносить ворожі склади… Підземні, бетоновані... Вірите, що це робиться дронами, з бойовою частиною 20-50 кг? Ну і вірте далі… Знову ніякої зради – для доведення такої складної зброї до серії, три роки - це небагато… Проблемою є, що у версії винищувача цей дрон вимагає ШІ, причому новітнього, просунутого, не того, що дебільні малюнки творить. Бо команда з землі приходить із запізненням, для повітряного бою це згуба. Кращі програмісти світу б’ються над цією проблемою роками. Сша, Туреччина, німеччина, Британія, франція, китай, Японія шукають рішення. Не виключено, що його першими знайдуть наші фахівці. І тоді класична авіація застаріє в одну мить, а ординські літаки розділять долю їхнього флоту. І ситуація на фронті зміниться на нашу користь майже миттєво.

 Друга можливість – засоби ппо великої дальності власного виробництва. Ще перед війною Головний конструктор КБ «ЛУЧ» Коростельов розповідав, як вони програли аванпроект системи ппо на базі «Вільхи». Програли дніпрянам, які запропонували свою «колчень» з дальністю вдвічі більшою – 200 км. Коростельов попереджав, що дніпряни могли заявити будь яку дальність – однак нічого не зроблять… Шаман, що й казати… «Південне» має ту ж проблему, що й «Антонов» - забагато ворожих агентів, що паралізують роботу зсередини.  Але «ЛУЧ» мав би вже десь доробляти власну систему. Хоча це не панацея – ворог вже випробовує КАБи з прискорювачем, схожі на ракети, з дальністю більше 120 км… Але робити все одно треба, бо «класичних» ппо «партнери» нам теж дають обмаль. ІРІС-Т, НАСАМС – добре працюють, заміняючи поступово наші старі «БУКи» та С-300, але їх не вистачає навіть на оборону тилу. Поки що ми найбільш критично залежимо від «партнерів» саме по цій компоненті. Ну й по грошах, звісно. Але з грошима трохи легше: серед «партнерів» є три десятки держав, які хоч і з різних міркувань, але бажають саме нашої перемоги, а не продовження нескінченої війни, в якій ми стечемо кров’ю. Вони не бідні, зможуть виділити по 2% свого бюджету, щоб ми не впали. І не лише зможуть, а ще й захочуть, на відміну від сша німеччини і франції. Але забезпечити нас зброєю вони не можуть. Бо занадто довго покладались на американів. Зараз каються. Та що нам з того…

            А от із засобами дальнього враження ситуація виразно покращується. Ця зима обіцяє бути цікавою. Для орди, не для нас…

            Що нам робити? Чекати, поки наші інженери і дипломати закриють останні проблемні місця в нашій обороні, допомогати фронту всім, чим можемо, навіть останніми копійками, і не розганяти зраду. Я не є прихильником чинних українських «карманичів», але зараз не той момент, щоб домагатись виборів чи навіть жорстко критикувати. Ворог вкладає шалені ресурси в пропаганду, намагаючись розхитати нас із середини і вплинути на наших партнерів із зовні, насамперед розповідями про нашу корупцію.

            Десь за рік ворог витратить рештки совіцької зброї, що іржавіла на складах, запаси валюти, зібрані за 25 років саме на війну з нами, найбільш відбиту частину поголів’я, що готова здохнути за 20 тисяч ненависних доларів, і почне таки конати. Десь за 2 роки наш ВПК вийде на самозабезпечення, в тому числі налагодить масове виробництво дешевих мін для знищення повномобілізованих ординців. І тоді розмова буде іншою. Шкода, звичайно, що сша покинули нас на розтерзання орді, але від нас тут нічого не залежало. Вони могли не допустити цієї війни, могли припинити її в самому зародку, але… Нами просто торгують. Не тому, що ненавидять якось особливо, а лише через те, що саме на нас є платоспроможний покупець… Такі вони, «західні цінності»… Власне, я вас попереджав, ще з 14 року, що перемогти ми можемо лише всупереч сша, а не завдяки… Це власне єдине, що я міг зробити…

            Все одно поборемо. Бо відступати нам нікуди. Позаду геноцид… А про ціну поговоримо після Перемоги. До речі, найменша, найскромніша наша Перемога можлива лише тоді, коді москва втратить Сибір. Втратить ресурси для своїх планів. Бо самі плани вбити нас усіх нікуди не подінуться, поки живий ОСТАННІЙ МОСКАЛЬ.

            Останнім часом все інтенсивніше лунає кукурікання ідіотів про міжнародне право. Те, що ідіот корисним не буває – пояснив вам раніше, повторюватись не буду. Визначальна риса ідіота: він не розуміє, про що говорить. Принципово. Та його це не спиняє.

            Тож для початку розглянемо, що таке ПРАВО взагалі. Визначення й наповнення цього слова. Воно дуже старе, як і поняття, яке їм визначається. І означає поведінку, яка на думку членів суспільства, найбільш сприяє виживанню цього суспільства і окремих його членів. Не зрозуміло? Може ви теж той-го?.. Ні? То розпедалю вам на пальцях:

Наші пращури вірили, що світ поділяється на три частини: Яву (де мешкають живі люди і все, що їх оточує) Неяву (куди відлітають душі померлих, і не лише людей, до речі), і Праву, де живуть боги. Не плутати Праву з Раєм! Той виник пізніше і призначений для святих. Не задумувались, що означає це слово? Святий – це вселюблячий. Той, хто любить усіх. Цей термін – досить пізнє досягнення цивілізації. Давні наші пращури цим не заморочувались і так глибоко в філософію не занурювались. Для них той, хто жив так, що після смерті, на їхню суб’єктивну думку, мав потрапити до Прави, поміж богів, звався Праведним. Якщо цим кимсь був князь, то вважалось, що він править,  а не владне, як решта. Тобто він частково обожествлявся ще за життя. Це вже пізніше, у ранньофеодальний період, відбулась перша підміна понять – «правдою» стали називати писаний закон, а термін «правити» набув значення здирати податки з тих, хто не платив їх добровільно, тобто силою домагатись виконання закону. Насправді ж право і закон - це різні поняття. Звідки походить юридичний термін «право вище від закону»? Він застосовується у випадках, коли суду потрібно порушити закон. Саме так формулювалась причина проведення третього туру виборів між Ющенком і януковичем. Він не був передбачений законом, але його вимагав народ. Тобто суспільство в межах держави.  Річ у тім, що Закон – це записана частина права. Воно ж звичаєве, тобто виникло й розвивалось разом із суспільством. Поки суспільство розвинулось настільки, що спромоглось записати його частину. Найголовнішу, найвживанішу. Якщо ж з’ясовується, що Закон в певному конкретному випадку суперечить Праву – його переписують, скасовують або уточнюють. Тепер зрозуміло? Якщо ні – припиняйте читати, поки мозок не скипів. Бо простіше вже не можу і далі буде тільки складніше.

            Перейдемо до другого терміну: Міжнародне. Це ж яке?!

В давні часи суспільства являли собою общини, що жили разом. Висі, якщо жили відкрито, або гради, якщо огороджувались для самозахисту. Села по нинішньому. І в кожній общині – своє право, як ви здогадались. А між селами що? А нічого. Там людей нема, тож яке право, для кого?! Поняття право нерозривно поєднувалось з поняттям людина. Тих, хто жив не по Праву, люди називали нелюддю. Саме так слід називати наших північних сусідів, а зовсім не орками. Орки б на таке порівняння люто образились, якби існували.

Зі створенням держав для них було напрацьоване спільне право, що було не важко, бо етичні системи сусідніх родів не надто відрізнялись одна від одної. Тож обсяг і зміст права залежить від суспільства, що його вживає. Ідіоти, мекаючи про Міжнародне право, мають на увазі Всесвітнє, тобто узагальнене для всього людства. І чинять підміну понять, несвідому. Бо зі свідомістю в них не склалось. На те й ідіоти.

            Але біда в тому, що ніякого Всесвітнього права не існує! Чому? Бо чим ширше суспільство треба охопити спільним Правом – тим важча задача. Бо життя суспільства визначається передусім оточуючим середовищем, тобто природніми умовами, в яких це суспільство проживає. Умови проживання бушменів та ескімосів критично відрізняються! Настільки, що їх системи права мають надто мало спільного. Бо Право – це про виживання, якщо ви вже встигли забути. Саме з цієї причини існують нації і народи. І ніяка цивілізація їх не скасує і не об’єднає, скільки б не кукарікали про це ідіоти. Якщо ви людина віруюча, то вірите, що всі люди проходять від Адама і Єви, а якщо атеїст – то вважаєте, що вони є нащадками дуже обмеженого кола осіб (близько 40-50 прародичів, мабуть мутантів). І різномаїттям націй і народів, їхніх звичаїв і культур, ми завдячуємо саме різномаїттю природніх умов, в яких вони існують довший час. Бо формування нації чи народу – процес дуже тривалий. Тож у майбутньому нації й народи нікуди не зникнуть, якого б рівня розвитку не досягло суспільство майбутнього. Ну хіба що все людство житиме в абсолютно однакових умовах – під скляними ковпаками з кондиційованим повітрям, як передбачають найпохмуріші з фантастів і футурологів. Але ми відволіклись.

Повторюю: право служить інструментом виживання, який заохочує норму й карає девіації. Для кожного окремого суспільства воно своє. І об’єднанню не підлягає. Бо об’єднання  - це про виділення спільного з усіх морально-етичних систем, що існують у людських суспільствах. Простішою мовою: ми, українці, не їмо людей і категорично засуджуємо тих, хто це робить. А в інших суспільствах людей їдять. Але не всіх і не одразу. Процес канібалізму там унормовано тамтешнім правом. На подробицях зупинятись не буду, тим більше, що в різних місцях вони різні. А ми канібалізму чомусь не схвалюємо, наша морально-етична система засадниче суперечить канібалізму.  То де ви тут бачите місце для компромісу? Яке Всесвітнє право?! Одразу заспокою поціновувачів дєрьмократіческого централізму. По вашому теж не виходить. Не існує жодного права, яке б підтримувала проста більшість людства, якщо вже визнати, що підтримка абсолютно всіх і не потрібна, а меншість повинна підкоритись більшості. І не через те, що це було б право сили, яке ідіоти воліють навіть не ігнорувати, а заперечувати. Хочете доказів?! У мене їх є для вас… Візьміть будь-яку з ялових резолюцій, прийнятих Генасамблеєю оон на підтримку України. Заткніть вуха, щоб не чути верещання дипломатів про безумовну підтримку світовою підлотою наших позицій. І подумайте. Безумовна підтримка, на думку дипломатів, полягає у відносній більшості голосів на нашу підтримку. Ключове слово – відносній, тобто більшості серед тих, хто не встиг вискочити за двері і сховатись від ганьби.  А тепер порахуйте загальну кількість населення країн, що нас підтримали. І побачите, що це багато менше від половини людства. Тобто більшість людства абсолютно не заперечує проти агресії, війни, окупації, анексії, геноциду, канібалізму. Принаймні, поки це роблять не з ними. Більшість не готова не те що боротись з цими злочинами, а навіть засудити їх порожніми словами! Прийміть врешті гірку правду про світ, в якому живете! І не шукайте захисту й безпеки там, де їх нема!

Світ не надто змінився з часів палеоліта – він досі визнає лише право сили, як єдине загальнолюдське. Не тому, що хоче, а через те, що не може відмовитись. Не має можливості.

            То чому ж кукарікання ідіотів не лише не вщухає, а лише посилюється? Не тому, що кількість їх постійно зростає (хоча й це теж…), а через наближення нашої Перемоги, яку щосили намагаються вкрасти ляльководи, що вдають із себе світовий уряд. Від нас вимагається принести Перемогу, отриману страшною ціною (ми ще навіть не знаємо в повній мірі, якою) в жертву фальшивому божку Міжнародного Права. Саме тому ідіотів масово допустили до ЗМІ – вволю покукарікати. Але лише з цього питання. Біда в тому, що Перемогою нам не відкупитись. Доведеться пожертвувати всім, рахуючи життя ваших дітей. Щоправда, ідіоти про це не думають. Вони взагалі не думають, бо ж ідіоти. Не беріть з них приклад! Хоча б у цьому…

Знов пояснюю на пальцях: ми не зможемо звільнити свої території, не захопивши частини московії. З цілого ряду причин. Хоча б тому, що штурмувати в лоб укріпрайон Донбасу наші генерали не будуть. Вони ж не кацапи, знають що легше обійти. Крім того, вихід на кордони 1991 року не припинить війни, що б там не думав, даруйте, не казав Верховний говнокомандувач. Снаряди й ракети кордонів не помічають. Навіть міжнародно визнаних самою оон! Матимемо вибір: відігнати орду хоча б кілометрів на 300 від нашого кордону, або жити під постійними обстрілами (як живе Ізраїль, але вищої інтенсивності). І не матимемо, з чого утримувати постійну професійну мільйонну армію. Менша орду не втримає, коли та полізе на нас знову. А вона таки полізе, бо хто їй заборонить? Міжнародне право?  Зупинившись на кордоні 1991 року – ми гарантовано програємо. Можливо не одразу, за кілька років. Але гарантовано. Бо повелись на нехитрий шулерський трюк, отож так нам і треба.  Річ у тім, що справжнє Право окрім обмежень дає й переваги. Власне, саме через це воно й існує. Так, ви не можете з’їсти сусідку, якою б апетитною вона не виглядала. Це обмеження. Але воно компенсується тим, що й вас не з’їсть ніхто з сусідів. Ну або в крайньому випадку буде покараний, якщо вже не втримається. І ви отримаєте хоча б моральне задоволення, булькаючи в його шлунку.

            Тобто право має сенс лише у випадку, якщо воно обов’язкове для всіх. А з цим теж проблема. Ветуни оон, тобто переможці 2СВ, намагались силою насадити для всього людства свою морально-етичну систему. Трюк не вдався через те, що самі ветуни ніколи не вважали нав’язане ними людству «міжнародне право» обов’язковим для себе, тобто порушили самі засади права як поняття. Про московську орду й казати не варто, але решта недалеко від них пішли. КНР окупувала й анексувала незалежну сусідню державу Тибет ще у 1955 році. Як покарало китайців «Міжнародне право»? Віддало КНР у 1971 році постійне місце в радбезі оон з правом вето. За потурання американів та інших борцунів за «міжнародне право»… А решта? А ви згадайте, як було утворено Косово. У відповідності з «Міжнародним правом»? Нє? Не думали? А ви спробуйте – багатьом подобається. Московія взагалі не є членом оон, ніколи туди не вступала, заяву не подавала навіть. Але інші ветуни ретельно заплющують на це очі. І ви готові принести в жертву цій химері життя власних дітей? Чи може спершу подумаєте? Хоча б раз, як виняток? Чи морально поширювати людське право на нелюдь? І чи не має за це бути покарання? Принаймні від Вищих Сил, якщо вже в цьому світі нікому…

Спробую дати власний прогноз воєнних  і навколовоєнних подій найближчих років. Справа невдячна, але всі цікавляться, а осоромитись я не боюсь. Стадо «військових експертів» на ТБ і в ютьюбі поре ахінею роками цілодобово і не боїться, тож мабуть це не боляче.

Отож, як я вже не раз писав, завершення війни можливе трьома шляхами: угода, капітуляція однієї зі сторін, знищення однієї зі сторін. З очевидних причин московсько-українська війна може завершитись лише згідно третього варіанту. Московія недоговороспроможна (і була такою завжди, просто іноді прикидалась, а потім припиняла), тож угоди не буде. Здаватись кацапи теж не стануть – не в їхніх звичаях. Капітуляція застосовується з метою зберегти життя людей. Це не  їхні цінності, та й не люди вони… Україні теж нема жодного сенсу здаватись, бо в цьому разі нас однаково чекає геноцид, тобто винищення. Набутий в ході війни досвід не дозволяє в цьому сумніватись. Залишається знищення. Два роки війни показали, що єдиною можливістю знищити нас для орди залишається застосування ядерної зброї. Але навряд чи це станеться. Головним стримуючим фактором є близьке розташування – ординці здохнуть від своєї ядерки разом з нами. Тож поки зберігатимуть хоч якусь надію на виживання – не застосують. Крім того, нам майже напевне вже є чим відповісти. З часом стане більше…

Головна проблема України у війні – навіть після остаточного розгрому ординського війська ЗСУ не матимуть достатньо ресурсу, щоб захопити й ефективно контролювати 1/7 земної суші. Власне саме на це ординці й сподіваються. А дарма… Король Пруссії Фрідріх (той самий, на честь якого всіх німців прийнято називати Фріцами, тобто культова фігура) залишив нащадкам секрет свого успіху, завдяки якому маленьке зачухане королівство перетворилось на одного з світових лідерів свого часу: не відкушуйте більше, аніж можете проковтнути!

            Впевнений, що Генштаб ЗСУ знайомий з його творчим спадком і діятиме відповідно. Тож ризикну спрогнозувати наступне:

-         Не пізніше початку літа ординське військо зазнає критичних втрат у засобах ППО та артилерії, які неспроможне буде компенсувати ані власним виробництвом, ані закупівлею у собі подібних.

-         Скориставшись цим, ЗСУ знищать або захоплять рештки ворожої техніки в ході наступу і завдадуть масових втрат у живій силі відступаючим, тобто хаотично втікаючим кацапам. Ординське військо зазнає втрати керованості. Військові знають, що це означає…

-         ЗСУ влаштують демаркаційну «зону безпеки», захопивши стільки ворожої території, скільки зможуть контролювати. Найбільш очевидним є рубіж Прип’ять – Дніпро – Болва – Десна – Судость – Орлик – Ока – Сосна – Дон – Волгодонський канал – кордон Казахстану. Його найзручніше обороняти: розриви між водними перешкодами становлять сумарно менше 200 км. Захоплена територія дещо перевищуватиме територію України. Населення частково втече, частково буде зігнано примусово. Можливо, якась мінімальна частина буде залишена.

-         Це дозволить вирішити ряд задач:

1.     Ослаблення орди шляхом зменшення її експортного потенціалу (ресурсна Астраханська область дає 8% ординського експорту), вилучення більшості плодючих земель та навантаження економіки десятком мільйонів біженців.

2.     Забезпечення свободи судноплавства, що є критичною для української економіки, з огляду на таких «друзів» як польща, готових будь-якої миті заблокувати наш сухопутний експорт, нітрохи не соромлячись наслідків.

3.     Відсікання орди від ірану й туреччини.

4.     Захоплення ресурсу для подальшого утримання та переозброєння ЗСУ (інших джерел нема й не передбачається, можете звичайно чекати західної допомоги або передачі Україні заморожених ординських капіталів, але допомога марсіан значно імовірніша за ці сценарії).

5.     Підвищення статусу і впливу України в світі шляхом контролю майже половини світових чорноземів, що унеможливить у подальшому застосування проти нас нашими «партнерами» жодних дієвих санкцій.

6.     Зацікавлення Китаю реальним, а не міфічним, «шовковим шляхом». Оскільки Казахстан вже фактично перетворився на провінцію Китаю, Україна стане єдиною транзитною державою між найбільшим світовим ринком і найбільшим виробником ширнепотребу.

7.     Взяття під контроль басейну Дніпра. Критично важливо, оскільки орду слід позбавити можливості труїти воду, яку п’є більшість нашого населення. В тому, що таке бажання в них є і воно не зникне – можете навіть не сумніватись. Україна не зможе співіснувати з ордою, якщо та контролюватиме верхів’я наших головних річок.

8.     Деморалізацію населення орди. Поки що всі наші дії не справили на ординців жодного враження. Московські запроданці за заході на основі цього поспішили оголосити орду невразливою. Але це не так. Якщо втрати не лякають твого ворога, це означає лише те, що він втрачає не те, що насправді цінує. Втрату життя співвітчизників ординець переживає байдуже, навіть близьких родичів, така вже він тваринка... Втрату грошей та матеріальних цінностей переживає важче, але змириться, якщо йому пояснити, що внаслідок окупації України він з часом отримає більше. Не кажучи вже про вялічіє… А от втрату територій ординець переживатиме вкрай болюче. Бо він загарбник і живе заради «пріращєнія зємліци». А якщо матиме місце «отрицатєльноє приращение» то його мерзенне існування втратить сенс у його власних очах. Це не призведе до капітуляції, але дуже послабить орду й може викликати чергову смуту. Якою гріх не скористатися нам…

Що далі? Орда не розвалиться одразу, звісна річ. Але стане на крок ближче до остаточної руйнації.  І задіє останній ресурс: мобілізацію мільйонів недолюдців, яким плювати на власне життя. 5-8 мільйонів (за різними оцінками) солдатів, готових виконати будь-який наказ і здохнути будь-якої миті – страшна сила. Як вона буде застосована? І коли? Є два варіанти.

-          Якщо на той момент лють затмарить кремлінам те, що у них замість мозку, вся ця орда виплеснеться на нас. Коли? Як тільки завершиться мобілізація, без жодної підготовки. Бо який сенс навчати їх роботі з технікою, якщо її вже нема?! І тоді все залежатиме від наявності у ЗСУ достатньої кількості касетних боєприпасів. Їх вже заготовляють, але скільки – то вже державна таємниця. Мені не повідомляють. Якщо ж цих боєприпасів не вистачить – єдиним нашим шансом на перемогу буде взяти в руки зброю геть усім. Кожна вулиця, кожне поле перетворяться на бойовиштє… Але навіть у цьому разі наші шанси на перемогу доволі переконливі – передусім через те, що відступати нікуди, альтернативою буде геноцид. В кожному разі нас буде більше, аніж нападників. Аби лише патронів вистачило. Бо більшість населення не володіє лопатою так віртуозно, як Кулеба…

-         Але куди імовірнішим виглядає варіант нападу на Європу – товсту, жирну, розніжену. І невимовно підлу, тобто апріорі неспроможну домовитись між собою. Це дозволить орді розгорнути нову стратегію світового панування: відняти в європейців засоби виробництва. Досвід «здобуття» сучасної промисловості вони вже мають. 1945 року їм вдалось капітально розграбувати Європу, награбоване стало основою радянської економіки, але на сьогодні вже трохи застаріло і не задовольняє потреби виробництва сучасної зброї. Крім того, для багатомільйонної кепсько озброєної орди, позбавленої важких озброєнь, нато виявиться куди більш підходящим суперником, аніж Україна. Захід готувався до зіткнення з армією, подібною до своєї: професійною, малочисельною, добре озброєною. Тобто саме такою, як та, що напала на нас у 2022 році. А от проти багатомільйонної орди вони просто не матимуть достатньо засобів враження. І йдеться не лише про снаряди, які вони не спроможні виробляти (але спроможні не червоніючи говорити про це нам), але передусім про авіаційну зброю. Не секрет, що країни нато покладались саме на авіацію як основну ударну силу. Їхні літаки й гвинтокрили, які вони так не бажають давати нам, озброєні найсучаснішими ракетами, але їхня кількість не дозволить зупинити орду, яка не утворює скупчень, не має техніки і не зупиниться через втрату мільйона-двох солдатів. Це максимально незручний суперник для нато, і він чудово про це знає. Єдине, що може зупинити орду в її шляху на захід – тотальне озброєння всіх громадян держав Європи і їхній збройний спротив. Але ліберасти встигли виховати два покоління переконаних поц… даруйте, пацифістів, які навіть не приховують, що втечуть, замість боронитись. І для орди це теж не секрет… Тож найімовірніший хід подій приблизно такий:

-         Зазнавши розгрому в Україні і втративши кращі свої землі, орда проводить мобілізацію, переконується, що ЗСУ остаточно зупинились і будують лінію оборони, бо не мають ресурсів для подальшого наступу (наші тупі й жадібні «партнери» про це вже подбали) і нападає на Європу через білорусь. Саме так, розмови про напад на Фінляндію й Балтію залиште недоумкам, які засирають вам мозок з телевізора. Цього не буде, бо це не має сенсу. Або як кажуть в Одесі: шоб шо?! Захопити кілька дрібних країн для орди не проблема, але навіщо?! Щоб показати, що нато безсиле?! Кому показати?! Вже навіть сліпому видно, що нато здохло. Саме цим пояснюється стрімкий ріст підтримки України з боку дрібних держав ЄС. Вони давно відчували запах смаленого, але лише зараз з’ясували, що то горять їхні власні дупи… Тож їхня підтримка з часом лише зростатиме. Але не замінить допомогу сша, навіть таку жалюгідну, як діставалась нам останні два роки. Масштаби не ті… Втім, не виключено, що ці країни, принаймні більшість з них, війна так і не зачепить. Бо замість гаяти час, завойовуючи промислових гігантів на кшалт Естонії, орда накинеться передусім на Німеччину. Бо є що взяти. Нічого особистого, лише бізнес. Та й незчислені хабарі, роздані тамтешнім політикам вроздріб і політичним партіям гуртом тре якось повертати… Так, орда нічого й ніколи нікому не дарує. Позичає. Щоб повернути з відсотками. За відсотки зазвичай правлять здерті шкіри тих самих довірливих корупціонерів, усіляких русяферштейнерів… І за дешевенький газок теж доведеться розплачуватись, він теж був у кредит… Польщі зі стотисячним військом вистачить щонайбільше на тиждень, німецьке військо взагалі небоєздатне (меркеля-шредери про те подбали), тож орда не спиниться раніше, ніж на березі Рейну. Німеччина буде захоплена на 80%, Нідерланди – наполовину, Чехія повністю, Австрія частково (в гори орда навряд чи полізе, з тих же міркувань не атакуватиме південь Європи), Угорщина й Словачина… тут як пощастить. Хоча зазвичай орда не залишає наживу тих, хто надто ретельно вилизує їй дупу. Не довіряє ретельності й старанності, бо їй самій ці чесноти невластиві…

І весь цей апокаліпсис  - не прогноз на віддалене майбутнє, а найближчі перспективи. Звільнення окупованих територій України не можна відділити від захоплення ординських земель (останнє почнеться раніше, аніж завершиться перше – війна не визнає кордонів), але весь цей процес завершиться при найкращому восени цього року, при найгіршому – навесні наступного. Після цього орда візьме паузу, але зовсім невелику. Десь півроку, найбільше – рік.

Що буде далі? Не знаю, варіантів забагато. Якщо відкинути втручання марсіан, самоліквідацію ординців технічним спиртом, допомогу американів (які раптом забудуть, що вони - сцикливе гівно, і знов уявлять себе світовим лідером), то все решта - можливо …

Що можна сказати з упевненістю: остаточне завоювання орди Україною – дуже віддалена перспектива. Накопичити ресурси вдасться дуже нескоро, крім того при штурмі москви таки виникне загроза застосування ядерної зброї (бо ординцям вже не буде чого втрачати). Тому найімовірніше – слона їстимуть частинами. Орда залишатиметься небезпечною для самого існування України і українців, аж поки не буде надійно і назавжди відрізана від Сибіру. На сьогодні в нас немає ресурсу це зробити і не видно бажаючих зробити це за нас. Але в разі рішучої поразки орди в Європі по Парагвайському варіанту (внаслідок Великої Парагвайської війни чоловіче населення Парагваю скоротилось на 95%) така можливість може у нас з’явитись, головне не проклацати дзьобом…

      І якщо це дійсно станеться – остаточну ліквідацію орди ніхто не форсуватиме. ЗСУ методично нищитимуть безпілотниками її енергетику й промисловість, а вже наші нащадки остаточно розберуться зі здичавілими аграріями на копитній тязі. А втім, хто зна… Життя покаже…

За останній місяць, поки економіка України повільно конає від блокади, ми вже досхочу наслухались «експердів» про причини й наслідки, вигоду нинішньої польської влади, що поспішає плюнути нам у борщ і неможливість сваритися з Польщею, де до влади ось-ось прийде добрий і лагідний Туск, необхідність зберігати витримку й не вестись на провокації, та іншу подібну ахінею. Єдина думка, що виникала раз по раз особисто у мене: хто їм за це платить?! Ні, не блокувальникам, з тими якраз все зрозуміло. Отім убожествам, що формують нашу хробацьку думку…

Насправді здорова держава вирішила б цю проблему протягом тижня. Хоча дійсно здорова держава у таку халепу не потрапила б взагалі… Насправді достатньо всі ці рила… ні, не начистити, звісно, як би не хотілось, - а просто сфотографувати. Всіх учасників цієї ганебної вистави. Потім ідентифікувати (за нинішніх технологій це не становить жодної проблеми, принаймні для спецслужб). Паралельно МЗС мало б звернутись  до польської влади з проханням ідентифікувати всіх учасників блокади. Потім, посилаючись на дані польської влади (якби їй раптом захотілось співробітничати), або наших спецслужб,у разі відмови чи зволікання, МЗС мало б оприлюднити офіційний список цих осіб як персон нон грата. Пояснити, що оскільки вони своєю діяльністю становлять загрозу національній безпеці України й виступають посібниками організаторів геноциду нашого народу, то ні вони самі, ні їхні дебільні дітки, ні придуркуваті внучки ніколи не перетнуть українського кордону. І все. Організаторів цим, звісно, не покараєш, але з виконавцями в них почались би колосальні проблеми. Водій вантажівки, що має заборону в’їзду до сусідньої країни, сприйматиметься будь яким роботодавцем, як каліка. Ніхто його на роботу не візьме, хіба за півокладу. Путінські срібнички закінчаться, а проблема не лише залишиться, а й передасться у спадок. І що характерно, це й крок ніяк не вплинув би на наші стосунки з майбутнім польським урядом… Але для цього потрібно думати, що для нинішньої влади нехарактерно. Та й для колишніх теж, якщо чесно…

                Угорська проблема вирішується так само, але навпаки. Ніхто нічого не оголошує й не пояснює, але власників угорського паспорта просто перестають впускати в Україну. На кордоні ставиться штамп «депортація»  - і біжи додому. Коли офіційна угорська влада почне  протестувати – знизити рівень стосунків. До консульських, наприклад. Тоді, не маючи можливості втрапити до України навіть на похорон рідних, наші добрі сусіди трохи протверезіють і навіть почнуть менше обирати чурбанів. Це, до речі, абсолютно законно. Попри безвіз, кожна країна зберігає за собою право не впускати іноземців, які становлять для неї загрозу. Під час війни це право взагалі не може піддаватись сумніву. А у випадку держави, де більшість громадян обирає чурбанів, добре знаючи, що це наші вороги й агенти москви, кожен громадянин без винятку становить загрозу для України. Що тут доводити?! Звісно, процес протверезіння триватиме роками, швидкого ефекту, як у польському випадку, чекати не доводиться. Але якщо ми дійсно хочемо до ЄС і НАТО, то іншого шляху не маємо. Чурбани з їхніми ручними свиняйто нас туди не пустять. І заклики «експердів» (особливо тих, що сім років брехали про відсутність військового вирішення українсько-московської війни, яку вони називають конфліктом) домовитись з чурбанами  шляхом переговорів і поступок – це вже відверте шкідництво. Щоб з ними домовитись, мало дати їм більше, аніж путін (а нам давати нічого). В москві на кожне свиняйто окрема течка лежить з компроматом. Тож такі пропозиції – навіть не глухий кут, а тупий.

Але зрештою маємо те, що обираємо. Не знаю, що тут можна зробити. Ну плюньте в дзеркало. Йому байдуже, а витирати однак вам…

Стаття містить три звернення.

1.       До «західних» «партнерів»: починайте допомагати по справжньому – дорогою сучасною зброєю і в пристойних кількостях, бо ваші обіцянки та теревені про наміри вже дістали. Або запасайтесь памперсами у достатній кількості. Можна одночасно.

2.       Кацапам: прориву не буде. Розслабтесь.

3.       «Пересічним» українцям: не читайте, а головне – не коментуйте тексти, не доступні вашому розуму, навіть якщо всі літери здаються знайомими.

Оце, власне, і все. Срач можна припиняти.

Оскільки весь інтернет останніми днями переймається переважно майбутнім парадом «пабєдітєлєй - дєдоваєвалов» на маацквє (як наче нічого важливішого в білім світі нема), і обсмоктує єдину нехитру думку « чи наважиться путін хоч недовго побути сумною нерухомою мішенню для ЗСУ) докину й свою пропозицію, як провести парад і водночас убезпечити їхнього ваашдя (його подальше існування насамперед відповідає нашим інтересам, а не їхнім), бо насправді проблема, що здається нерозв’язною, вирішується на подив просто.

Пропоную виставити на трибуну маавзалєя одразу двох путінів – по краях балкону. Це забезпечить одразу цілий ряд переваг:

1.    Надасть картині симетрії. Це, звісно, не зробить її привабливою, а все ж…

2.    Двох путіних важче вбити одним вибухом (не кажучи вже про постріл), більша імовірність, що хоч один доживе до завершення параду.

3.    Глубінний нарот переконається, що атєчество у надійних руках, вожді заготовлені у кількостях,  достатніх для задоволення всіх розумних потреб і значної частини нерозумних.

4.    Якщо один вошдь забуде текст чи втратить силу духу – другий одразу прийде на допомогу, бо темп на параді – це все.

5.    Вороги пересвідчаться, що вошдь вічноживий, немов аменба, на яку він так схожий, сподіватись на його слабке здоров’я – справа марна, а намагатись вбити – безглуздо.

6.    Більшість учасників параду, що звикли гризти вошдя очима – гарантовано наживуть косоокість, що в подальшому ускладнить їм прицілювання на фронті, а особливо обдарованим – взагалі допоможе «відкосити».

7.    На парад приїдуть аж два «президенти», тож кожному з них на знак подяки і в компенсацію за ганьбу можна виділити персонального путіна. І навіть загорнути з собою.