5 січня 2025 року у зв'язку з гострою необхідністю поширення правдивої інформації з Історії України відкрив у ютьюбі власний канал "Історія для українців" у якому планую в циклі з 60 коротких лекцій позбавити глядачів від десятків нав'язаних фальсифікаторами міфів і розповісти всі головні віхи становлення нашого народу без тенденційності, перекручувань і маніпуляцій, властивих, на превеликий жаль, роботам більшості істориків. Посилання на першу лекцію: https://youtu.be/TizF3m1OUHs

Історія Словаччини цікава передусім відсутністю державності у такого немалого народу. Ці гірські слов’яни завжди входили до чужої держави у якості меншини, не виявляючи жодного потягу до самостійності чи державності взагалі. Словаки встигли побувати у складі Великої Моравії (була й така, якось розповім), Угорщини, Священної Римської Імперії, Австрії, Австро-Угорщини, Польщі, Чехії. Не встигли тільки побути самостійними. Ну хоча б трошки, для сміху. Хіба формально, під час 2 Світової, та й то тому, що гітлер примусив. Під загрозою окупації. Саме так, жодних перебільшень. І якою незалежною від того ж гітлера вона насправді була – можете здогадатись самі.

  І зараз більшість громадян шкодують про «поспішний» вихід зі складу Чехословаччини. Хоча не можна не згадати, що чехи обійшлись з ними доволі шляхетно: передали частку золотого запасу й закордонних активів, пропорційну частці населення, а не викинули голою жопою на мороз, як вчинили з нами кацапи.

                Навіщо ж виходили? Словацька держава народжена Корупцією і існує во славу її. Річ у тім, що основні труби «газпрому» проходять саме через її територію. Після розпаду Варшавського блоку на зміну слюнявим поцілункам з москви на захід пішли конкретні гроші. Вже ні для кого не секрет, що значна частина газу продавалась до Європи чорним налом, офіційно не обліковуючись взагалі. Зрозуміло, що це неможливо без сприяння найвищих посадових осіб країн-покупців і країн-транзитерів. В Україні цей бізнес називався «президентською рентою». Не питайте - не знаю, чому. Але коли одного разу якась б…ліда з косою спробувала накласти на нього кістляву лапу, скориставшись тим, що у гаранта щось там з руками було не те, як одразу злетіла з посади попереду власного  вереску. В Європі боротьба з Корупцією традиційно проходить куди тихше й спокійніше, під заспокійливе чавкання всіх зацікавлених. Але однак трапляються збої. Найвищі посадовці у Празі не захотіли ділитись із Братиславою, попри наполегливий гарячий шепіт і штурхання пальцем у бік. Тому в серцях  словацьких керівників ( а в них, на біду, була автономія) спалахнуло синім газовим полум’ям прагнення Незалежності. Словаччина на той момент була слаборозвиненою  аграрною околицею із ВВП на душу вдвічі меншим, аніж у чехів, але серця словацьких очільників вже було не загасити. Навіть запізніла спроба отетерілих від подиву чеських лідерів поділитись (не в сенсі розвалу держави, а якраз навпаки) вже не стала живильним струменем, здатним ліквідувати пожежу. Зрештою чехи вирішили вповні скористатись нагодою і відстібнути знахабнілих жебраків.

Так розпочалась історія Незалежної Словацької Республіки. І весь цей час вона була бідною за європейськими мірками, у 2007-2008 роках навіть біднішою за Україну. Але незалежною. Попри всі нарікання народу на непідйомну ціну волі. Тож наполегливе шепотіння москви про вигідну дружбу знаходило в словацьких серцях найполум’яніший відгук, попри трупний сморід із пащеки, що був його невід’ємним супутником.  І от все раптом закінчилось… Влада почувається згвалтованою, як та повія, що знайшла у своєму гаманці  фальшиву купюру, і морщить лоба від гіркої думки «а на… це все було?!». А невдоволений нарід почав крутити головою навсебіч у пошуках іншого бажаючого купити його любов. Оскільки бажаючих на обрії не з’явилось, нарід спрямував свій гнів на власне фіц-о, тобто фіц-нуль, якщо бути точним. І має твердий неприхований намір не лише скинути вождя, що провалив справу, а й знайти йому на заміну  гідного продовжувача, що забезпечить словакам не лише корупцію, а й потік брудних газодоларів, на нашій крові настояних. Не кажучи вже про дешевий газ для власного вжитку. А поки триває процес зміни влади, правлячий клас поспішає поторгувати мордою, з кришталевою сльозою в оці розповідаючи, як їм шкода Україну…

                От власне і все, що пересічному українцю треба знати про словаків. Ждунам словацької допомоги – моє вітаннячко.  Словаки ніколи не любили українців, бо за любов ми вперто не платимо, а в борделі це – поганий тон. І навряд чи колись полюблять. Але назавжди залишаться троянським ішаком у ЄС не лише для московії, але й для кожного,  хто може, хоче, і не гидує за це платити. Втім таких ішаків у Європі  табун – пів ЄС щонайменше.

Поки не вщух щасливий вереск свідків кенгурації, маю дати невтішний прогноз на найближче майбутнє. Звісно, політолухи потім пояснять все, шо сталося, знайдуть слова, підведуть теорію… А я, як зазвичай, повідомлю вам зарані, шановні читачі.

1.       Трамп дійсно запропонує «мир» у його специфічному розумінні, тобто припинення вогню і заморозку війни по лінії фронту без жодних гарантій непоновлення.

Далі варіанти:

      2.а) Путін відмовляється і продовжує бикувати. Просто тому, що може і хоче.

      2.б) Путін погоджується, розуміючи, що йдеться про ліквідацію України в найближчому

              майбутньому до його повного задоволення, від нього вимагають не поступок навіть, а

              просто реверансів. Тоді не погоджується Зеленський. У нього вибору нема. Брудні

              американські політикани роблять ту ж помилку, що й тупі московські: не враховують думку

              українського суспільства, передусім озброєної його частини.

В кожному разі ситуація розвивається ідентично:

3.       Трамп звинувачує у зриві його геніального мирного плану Україну і решту терміну тихо обтікає.  Ні про яке постачання Україні сучасної зброї не йдеться. Такої опції на столі немає.

Зрозуміло, що це стане холодним душем для трампонутих, що вже потирають дупи в очікуванні зливи ніштяків…  Але при їхньому діагнозі холодний душ корисний. Якихось 4 роки тому вони так само верещали від захвату, вдягаючи Жопайдена у вишиванку  (віртуально, на малюнку, живий він їм не дався) і порівнюючи з Байдою, і вже отримували подібну процедуру. Але тут потрібна регулярна обробка з більшою інтенсивністю, хоча б раз на тиждень, бо лікування ризикує розтягнутись до кінця часів…

Звідки така впевненість у майбутньому? Вкотре мушу вам повторити: ЗОВНІШНЯ політика в сша визначається не обраними публічними політиками, а справжніми власниками держави, Світовим Сіонізмом. Можливо, назва некоректна, але кращої в мене нема. Називати їх Світовим Урядом язик не повертається – уряд має все ж якось керувати, а не лише грабувати… Президент сша займається на власний розсуд ВНУТРІШНЬОЮ політикою, або розділяє долю Кеннеді і ще трьох його колег. Бо саме така негласна угода діє у сша. Так влаштована держава. І контури прийнятих рішень проступають крізь особу президента, випираючи в найнесподіваніших місцях, як шило в мішку.

Сподіваюсь, ви вже переконались, що перерва у постачанні Україні допомоги, тривалістю у півроку, це не злий задум МАГА, а погано виконана вистава з наперед розписаними ролями. На час зупинки фінансування в розпорядженні Жопайдена залишалось більш 10 мільярдів вже виділених Україні, але не розподілених коштів. І після доленосного, як нам казали, рішення, злива допомоги так і не пролилась на наші голови. Ледве покрапало, та й то Божею Росою…

Попри численні обіцянки й урочисті клятви, Жопайден залишає посаду, так і не виділивши стільки разів обіцяну допомогу. Звісно, дідусь старий і йому однаково, але не до такої ж міри! Хто його тягнув за язик? Можна ж було саботувати мовчки, без порожніх обіцянок? Ні. Бо хтось таки тягнув…

Перерва у постачанні була тестом на міцність України, і ми його провалили. Бо виявились куди міцнішими, ніж здавалось «благодійникам». А отже, менш чутливими до впливів американського погонича. А самостійних він не любить… Тому допомога була скорочена приблизно на порядок. Якщо у 2022 році, коли американи лише шукали баланс, який дозволив би затягнути війну у патову ситуацію, допомога зброєю складала близько 2 мільярдів на місяць, то у 2024 – близько 200 мільйонів.

        Тепер про саму допомогу в цифрах. Конгрес сша виділив уряду 168 мільярдів доларів на допомогу Україні. Але не поспішайте звинувачувати нашу злодійкувату владу в їх розкраданні. Бо тут американи встигли першими. В реальності з цих грошей Україна отримала аж 43 мільярди на підтримку бюджету й із забороною використовувати їх на військо. Ще на 33 мільярди начебто виділено зброї. Чому «начебто»? Бо насправді виділялась переважно списана зброя, найстарша й найдешевша з наявної, і готові до списання боєприпаси, що мали нульову балансову вартість і вимагали на додачу коштів на утилізацію. Тож тут хтось непогано погрів брудні лапки мільярдів десь на тридцять… Решта грошей – якось так розсмокталися. Тобто пішли на боротьбу з корупцією. Американською, звісно. Не  нашою легендарною, тисячу разів оспіваною блюмкіними… Частка Хантера мене не цікавить, то вже деталі, на яких нам не залежить. Але з огляду на вищесказане, не можна виключати, що трампу теж нестерпно захочеться допомагати Україні, як тільки його введуть у курс справи. Надто вже вигідно… Але це, знов таки, не йому вирішувати. Насправді все вже вирішено. Американська преса за останні півроку, прикриваючись трампом, здійснила шулерську підміну понять. Замість агресора й жертви пересічним американам тепер втирають про «сторони конфлікту» які, виявляється, «обидві мають піти на компроміс». Тобто дискурс визначено. Нас вкотре намагаються продати москві. Тепер від імені трампа.

        Ну а наприкінці, як завжди, трохи позитиву. Продати нас не вдасться, як і раніше не вдавалось. Інакше нас вже не було б. Військо тримається, ворог здихає, дрібні, але не бідні держави Європи допомагають грошима. Виробництво зброї так-сяк розгортається, частково у нас, частково в Європі. Тож американів чекає неприємне відкриття: без них обійдуться. Вони вже не керують війною, як їм хотілося. Завдяки стійкості нашого війська і європейцям в обісцяних кальсонах.

        Американам скоро стане не до нас. Їх чекає епічна битва між  трампуватими й утрампованими. Хто в ній переможе? Точно не америка. У своєму зрозумілому прагненні максимально затупити виборців, Світовий Сіонізм передав куті меду. Отупіння дійшло до стану некерованості, коли виборці вже не усвідомлюють наслідків вибору. Навіть найочевидніших.

        Чому курс на самоізоляцію згубний для сша – вже не раз писав, повторюватись не хочу. Але звертаю вашу увагу на те, що всі останні висловлювання трампа ведуть саме до неї. Претензії до Канади, Данії мають надійно посварити сша з державами, які вважають себе їх союзниками. Претензії до Панами  не варті обговорення. Бо вона й так належить Світовому Сіонізму на правах автономії, як Ізраїль. Просто трампу ще не пояснили…

        Тож вітаємо американський народ з появою в нього власного Найвеличнійшого, з нетерпінням чекаємо подальших кроків американського генія політичної думки і уважно споглядаємо, як поволі, але невпинно жовтіє Білий Дім. Мабуть давно не фарбували…

Маю таки дати гнівну, але конструктивну відповідь наклепникам, клевретам, пасквілянтам та іншим  зло-пихатєлям на деструктивні закиди про повну практичну непридатність будапештського миморандуму (у зв’язку з підвищеною цупкістю паперового носія). Як кажуть – добрій свині все на користь. Даруйте, хотів сказати: доброму газді… Нема таких речей, що нікуди не гожі! Треба тільки знати: які на що. А я таки знаю! Тож годі мене хаяти за деструктивність!

Конструктивна пропозиція: захоронити оригінал цього нетлінного документа в золотому сракофазі у тимчасово спорожнілій могилі Невідомого Солдата у парку Слави. Вибити на стелі новий напис: Тут спочиває вічним, непробудним сном совість гарантів  безпеки України! Зніми капелюха, перехожий!

                І курсивом – епітафію: Україні обіцяли, Україну обісцяли.

До монумента можна занедорого повернути вічний вогонь (декомунізовавши його у Вогонь Вічного Сорому). В нього Президент України зможе в ході спеціальної урочистої церемонії вкидати всі наступні гарантії безпеки України, надавані нашими щедрими партнерами. Відвідання монумента можна ввести в обов’язкову програму всіх Державних Візитів. Американських президентів взагалі можна урочисто саджати прямо у вогонь. Чи ви думали, що вони лише не тонуть?! А вони ще й не горять. Навіть від сорому, що вже про Вогонь Вічного Сорому казати. Тож і не відчують нічого, окрім приємного тепла у місці, де мали б бути яйця.

Пересічні із завмиранням мозку приклеїлись до телевізора і ютьюба, щоб не пропустити жодної серії нового, неймовірного шоу «Що зробить трамп?». Ще б пак! Відбувається доленосний, вирішальний, потужний (який там ще?) розподіл посад. Вирішується доля людства: хто стане Стурбованцем, Занепокойцем, Побоювачем  Ескалації, Підтримувачем-до –останнього, Хранителем західних цінностей, Протектором Міжнародного права… Посад багато, кандидатів ще більше, у кожного величезний «бекграунд» (це культурна назва жопи, «бек» англійською – «спина», «граунд» - «основа», що таке основа спини ви здогадуєтесь, точно не шия, навіть у американів), який невтомно обсмоктують експерди, поціолухи, політолухи та інша ефірна наволоч. Піпл хаває – треба годувати… Тим більше зараз. Коли він завмер в очікуванні швидкого завершення війни. Трамп же сказав! Те, що він зроду не казав правди, нікого не обходить. Окрім тих, кого вже обійшо… Хоча наперед зрозуміло, що нічого він не зробить, і допомогу не надасть. Вірніше, відбудеться негативне зростання американської допомоги Україні, як кажуть на болотах. Чому? Причин декілька.

По перше – з бізнесменів завжди гівняні політики. Тим паче з такою жопою як у трампа… Бо завдання бізнесмена – заробляти гроші, а політика – витрачати. Вони антагоністи, якшо шо… І от коли звиклий заробляти обіймає посаду, де має витрачати – він за звичною продовжує заробляти і настає повна… Україна. Вітаю наших пересічних: американи нарешті отупіли до їхнього рівня.  І отримають ті ж наслідки. Це якщо коротко. По друге – знов таки жопа. Пам’ятаємо, як нам допоміг трамп попередньої версії. Продав утридорога сотню джавелінів, чим досі успішно пишається. По третє – ще раз наголошую, що на відкуп публічних політиків сша віддано лише ВНУТРІШНЮ політику. Зовнішньою займатимуться справжні власники сша, як  і раніше.  А їх американи не обирають. Навпаки, це вони обрали американів. Але то вже зовсім інша історія… Допомагати вони нам не будуть, і не тому, що не вміють. На прикладі ізраїлю можете зайвий раз пересвідчитись, що вміють. Але не хочуть. Бо це наших дітей вбивають КАБами просто в квартирах, наші матері хоронять своїх молодих синів. Не американські. А якщо вже їм до американських байдуже – наші з них теж нічого вартіснішого від крокодилячої сльози не витиснуть. Бо вони зайняті – заробляють надприбутки на нашій крові.

 А трамп займеться питаннями, для яких його й обрали. Внутрішніми. Побудує ВЕЛИКУ АМЕРИКАНСЬКУ СТІНУ, на зразок китайської, але кращу. (Позичити б йому яйценюка, але там своїх охочих черга, як у москві в мавзолей.) Щоб мексикани не прибували до сша БЕЗКОШТОВНО. Скоротить податки, щоб його спонсори не збідніли. Бо ж це таки спонсори, а не меценати. Безумному маску – окреме вітаннячко. Вигідно вклався, трамп встиг пожерти пожертви, навіть на повій залишилось… До того ж на трампа з нетерпінням очікує найважливіша проблема внутрішньоамериканської політики – аборти. Оскільки трампу, на превеликий жаль і попри всі медичні передумови, не судилось стати жертвою цілком заслуженого аборту, аборт, швидше за все, стане жертвою трампа. Бо це екзистенційний конфлікт. Майже як Українсько-московська війна… Має залишитись лише один. Добре б, якби аборт (хоч я його й не вітаю, але трампа вітаю ще менше).

                Що робити нам? Під нами я маю на увазі думаючу меншину українського суспільства. Терпіти й чекати. Поки трамп обвалить ціни на газ і  нафту. Не для нас, звісно,  для своїх спонсорів, яких злопам’ятний Жопайден забанив аж на чотири роки, щоб знали, кому пожертви робити. Але ми теж скористаємось, якщо доживем. З паршивого барана хоч нафти барель… Буде важко, звісно. А що, нам колись легко було? Чи зараз легко? Але дочекатись треба. Спершу обвалу цін, а потім ще зубожіння орди. Довго, згоден. Але швидко – тільки в рабство. Тим паче, що Жопайден поволі відучив нас від «американської допомоги». Щоправда, намагався списати це на трампа, як ви пам’ятаєте. Але не проконало - трамп щось врешті втямив (чи відчув) і тепер Жопайдену доводиться блокувати допомогу власними силами. Хоча насправді жоден з них у цьому не винен – рішення прийняли інші. Звісно, за пару місяців все зміниться докорінно – новий акторський склад вийде з за куліс під світло юпітерів. Не виключаю навіть, що режисери по іншому розпишуть ролі: наприклад стурбованець (дерржсекретут) тепер буде категорично проти допомоги, а занепокоєнець (зрадник з національної безпеки, наприклад, чи ще хтось схожий) – категорчно за, рватиме на собі фрак і пускатиме слину, даруйте – сльозу. Бо інформаційна хвиля має бігти далі – їхні пересічні підтримують надання допомоги Україні, тож це питання не можна просто забути, за нього має вестись напружена, безкомпромісна, потужна, але безрезультатна боротьба. І нашим пересічним, знов таки, треба підкинути кісточку для обсмоктування. Бекграунду трампа їм замало. Попри всю його ширину.  Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на зміни в американському правлячому класі? Бо він не змінювався вже більше ста років. Якісно не змінювався, фізично це тяжко, навіть кіськін-жер таки здох, як не пручався. І змінюватись добровільно точно не збирається. А хто б його міг змусити? Не американський же народ? Ви ж, сподіваюсь, не сподіваєтесь на людей, які неспроможні навіть трампа пристрелити? А для інших народів сша досі успішно вдають світового лідера, щоб не втручались.

                Тож не заважайте пересічним отримувати насолоду – її не так вже й багато трапляється в їхньому безталанному житті, тож і не заздріть. Звісно, пробудження буде болючим. Але чи їм звикати? Мільйони недоумків, що наряджали Жопайдена у вишиванку і чекали золотого дощу, нікуди ж не поділися, принаймні в більшості своїй. Надто мало часу пройшло. Не для нас, а по історичним міркам. Та й нові підростають не кращі – спадковість тяжіє, що поробиш… А однак нам з ними жити поруч. Це якщо пощастить і москвин не здолає. Бо тоді жити взагалі не доведеться… Не читайте пересічним цю статтю – нехай ще трохи побудуть щасливими…

Останні американські вибори не викликають у вас відчуття дежа-вю? Просто пригадайте позиції сторін…

Він: я крутий, всі, хто за мене - круті! Решта - козли ішаки, що заважають нам жити, лузери.

 Вона: нікуди не дінетесь, яка б я не була, а все одно мене оберете, аби лише не його.

Ну бачу, що згадали: 2010 рік, бандюкович і Вона… Тобто попереду в американів те, що в нас вже позаду. Щоправда, не на жарт тривожить думка: якщо у них бандит такий, який же буде блазень?!

       Те, що сша розвалюються – новина хіба що для тих, хто не читає мій блог. Бо я спрогнозував цей процес ще у 2018 році, коли ви з мене лише сміялись… Тенденції незаперечні, дискусійний лише темп.

       Щоправда, я сподівався, що московія прокладе шлях до небуття іншим «ветунам», а тут схоже, що сша її таки випередить. Якщо виборці й далі так старатимуться…

       Демократія, та, що без лапок, на превеликий жаль омивається кров’ю. Тобто потребує регулярної війни. Війна приносить оновлення й очищення у застійне гнилостне болото правлячого класу. Іншого шляху людство поки не винайшло, на жаль…

       Знаєте, для чого князів церкви змушують давати обітницю безшлюбності? Через реальну небезпеку розмноження? Ні, для того, щоб церква не стала власністю кількох родин. Власне, вона все одно стає власністю тих родин, але кожне покоління їх носить інше прізвище, створюючи тим самим ілюзію рамок пристойності…  

       В політиці все ще гірше. Родини, що прорвались до влади (іноді дійсно гідні люди в першому поколінні) приватизують партії, від яких потім обираються до влади. І закривають шлях нагору кращим… А створити нову партію – невимовно складно. Тяжко знайти хоча б відносно «чисті» гроші для цього, ще важче здобути довіру й завоювати репутацію, що дозволить тягатися зі старожилами Олімпу. Виборці інертні, що поробиш. Звикне голосувати за республіканців, бо бачте так тато голосував, а до нього дід, а до нього… І так заголосовується, що навіть трампа не помічає. Бо думати важко. Куди важче, аніж папірець до ящика вкинути… І результат не забариться – трамп головного мозку. Ну, в кого він ще є, хоча б рудиментарний…

       Але нам своє робить! Що принесе нам трампець, який спіткав  таки сша?

       Вже за два місяці американи матимуть власного Найвеличнішого… Але ідіот, як я вам вже пояснював, корисним не буває. Навіть для себе. Бо непередбачуваний у своїй дурі.

       Коли ідіот обіцяє вам щось добре – не вірте! А от коли обіцяє несусвітню дурість – сміливо можна вірити. З останніх здобутків трампа на інтелектуальній ниві – обіцянка обкласти митами продукцію ЄС. Про колосальне значення мит в історії сша я вже писав, повторюватись не буду. Замість цього пропоную подумати: а нам з цього що? А нам з його феноменальної дурі може бути чимало користі, аж до несподіваної перемоги у війні включно…

       Чому знаменита політика багатовікторності зазналала нищівеної поразки ще в часи юща-балоги-бандюковича? Бо політика лавіювання можлива лише  в разі, коли в тобі зацікавлені мінімум дві сильні держави чи групи держав. А от якщо одна хоче тебе зжерти, а друга міркує лише, як би подорожче продати тебе першій – така політика приречена на невдачу. Ну от так вже сталось, що московія потрібна й цікава усім сильним світу цього на порядок більше, аніж Україна… Недоля наша… Тобто, в тому глобальному розкладі, що вже склався, нам ловити нічого. Окрім відчинених дверей до нато, звісно… Ні, двері не зачинять. Бо вони на стіні намальовані, їх лише замалювати можна. А на це фарба треба. А вони жмоти… А от яма перед намальованими дверима – цілком справжня. І мабуть навіть з гострим кілком у дні…

       За таких умов ми маємо лише вітати руйнування статусу-кво, не мучаючись сумлінням над проблемами, які це принесе людству в цілому чи кращим його представникам. Ми маємо дбати про людство так, як воно про нас подбало. І не на волосину більше! Це і називається прагматизмом, якшо шо…

       Спробуємо уявити майбутній розклад. ЄС отримує від сша ті ж проблеми, що й кнр. А спільні проблеми спонукають до пошуку спільних шляхів вирішення. Ще кілька століть тому найхристиянніші французькі королі – людоїди людовики віками підтримували таємний, але від того лише тісніший союз з великими портками Високою Портою. Ага, з тією самою, де султан – володар усіх правовірних…

       Розклад для таварісча сі виглядає геть кепсько: сша займає третину його ринку збуту, ЄС – ще  третину. На третій третині, що включає гігантський, але все ж не безрозмірний внутрішній ринок, китай не виїде. Навіть втрата третини загрожує катаклізмами. Тож не треба настраждатись, як настраждамус, щоб передбачити братні обійми кнр та єс. У яких, щоправда, сторони намагатимуться тихцем душити одна одну, але то таке… Китай і раніше демонстрував непристойну любов до єс, але без взаємності, звісно. Тепер взаємність ризикує з’явитись… Бо європейці не зможуть цього разу відсидітись під лопухом, як заповіли їм прадіди. Доведеться визначатись: зі сша проти кнр чи якраз навпаки…

       Що, дивуєтесь такій постановці питання? Перечитайте ще раз про королів-людовиків… Так, після 2 СВ європейці отримали від сша кредити на відновлення і захист від злого совка. От тільки відновлення вже давно закінчено, а захищати американи передумали. Принаймні ті, що трамп. Тож Китай цілком може європейцям запропонувати свій захист від московії. Так, вони зараз нерозлий… ну не вода. Але то дрібниці. Але ж вже надана послуга нічого не вартує… Принаймні у цьому світі, збудованому саме американами, європейцями й китайцями. Кожен кожного їсть… тож нема на кого й ображатись. Всі закликають один одного жити по закону, але сам так жити ніхто чомусь не хоче, помітили?

       Чому захід не хоче розпаду московії? Причин дві. Перша – хто ж відмовиться від невичерпного джерела хабарів?! Та ще й яких, мільярдних… Іншого такого йолопа не знайдеш, щоб макрелям-макаронам по стільки роздавав – їм же красна ціна червонець… Друга причина у кожного своя: європейці прагнуть дешевенького газку і бензинчику (в бак, не в багаття), американам потрібно, щоб нато мало проти кого дружити. Бо перестане слухатись. Власне, вже перестає.

-Не хочеш більше захищати? Внесків на військо вимагаєш? А хто ти власне такий?! – вже відверто наслідують Шуру Балаганова європейські «лідори». Тобто розклад хитається…

Єс та кнр непогано доповнюють одне одного: китай виробляє гівно, але дешеве, єс  - дорогу високотехнологічну продукцію. Те ж саме в парі сша – кнр… Зі своїми нюансами, але то таке… А от пара сша-єс не складається. Конкуренція… Гівно, а не пара… Може б європейці навіть погодились, за інерцією, на такі збочені стосунки, так трамп же… Не забули? Він і цю протиприродню пару погрожує розірвати… І що тоді європейцям втрачати? Але є притика: війна. Макрелям-макаронам то лише прибуток, звісно… А от їхнім виборцям – додаткові видатки на памперси… А в них демократія. І обісцяний демос не зрозуміє альянса з китайцями, якщо війна не припиниться. А припинитись вона може лише разом з московією… І зробити це може лише китай. Так, не хоче, бо це дорого й невигідно. Куди краще купувати сировину за безцінь у троглодитів, що добровільно видобувають її в нелюдських умовах та ще й купують на всю виручку намиста й брязкальці у тебе ж… Але це  в старому розкладі невигідно. А в порівняні з новими видатками – так вже цілком достатньо, щоб барана зарізати… Неболяче так – кордон закрив, і все… А якщо згадати, що казахстан – то китай, то раптом з’ясовується, що москвинам залишаться лише морські шляхи. Які теж перекрити – раз плюнути… Та й кому ти цю нафту продаси, як не оцим от… Є, щоправда, ще індія та її муді десь теліпаються… Але є й одне але… Ви не задумувались, куди індики  індуси цю нафту дівають? Підкажу: переробляють на бензин і дизель і продають… в Європу… Нашим «партнерам», що заробляють на нашій крові на порядок більше, ніж підкидають нам подачок. В кредит подачок, якщо хто забув… Знов таки, зараз всіх все влаштовує, окрім нас, звісно. Але хто нас питав… Не вірите, що можна отак байдуже дивитись, як москвини вбивають наших діток? А дарма не вчили історію. Якихось 90 років тому вони ж з набитими нашим хлібом пащеками спостерігали, як вмирали від голоду тодішні українці… Нічого не змінилось. Гроші – єдині їхні цінності. Як тоді, так і зараз. Але розклад хитається… І кнр з єс, об’єднавши зусилля, можуть прикінчити орду за місяць-два. Ну доведеться китайцям самим у вічній мерзлоті длубатись. Ну то й що. Якщо партія накаже…

       І Україні теж шматок орди підкинуть. Смачний, великий. Філейний… Щоб не гавкала… Якщо, звісно, нашим карманичам стане розуму вкинути у смітник казки про «міжнародне право»… Втім, хапальний рефлекс у них здоровий, в цьому плані я їм вірю.

Єдине, що трохи турбує: щоб у майбутньому альянсі сша – індія, що стане наминучою відповіддю на братання єс з кнр, не знайшлось містечка для московії… Вона на той момент якщо ще існуватиме, то вже втратить апломб і погоджуватиметься на будь-яке, навіть у параші, не кажучи вже поряд…

       Залишається сподіватись на тупість очільників сша. Отупляючи своїх виборців (для зручності керування ними) американські політики тим самим темпом тупіли й самі… І тепер творять внутрішньополітичні дурощі такого масштабу, що вони набувають зовнішньополітичних наслідків, несподівано для справжніх власників сша. Які, схоже, теж встигли отупіти…

Після виборів тисячі «експертів» пояснять вам, чому переміг саме трамп. І лише я зроблю це ще ДО виборів.

Ішаки були приречені на поразку ще тієї миті, як Жопайден обрав собі кандидата у віце-президенти, проігнорувавши думку виборців. Всього за 4 роки до того американські виборці чітко сказали: хто завгодно, навіть трамп, аби не баба! Ні, ну а шо?! Але ішаки тим і славні, що про все мають власну думку і зневажають чужу. Навіть якщо це думка виборців… Або те, що у виборців замість думки… Спробували висунути негра – проконало… А давайте тепер жінку! Не прохавали… Тоді давайте старого маразматика (це діагноз, а не образа, коли що…). Здавалось би: от воно! Є рецепт успіху! Намацали, залишається лише слідувати! Але ж ні… Бо ішаки… Тепер роблять вигляд, що кращих кандидатів не було… Наче в сша бракує старих, але всенародно відомих маразматиків… Якщо вже народ їх так любить…

                Ідеальним кандидатом був би Картер. Беззаперечний лідер симпатій: і старий, і хворий, і дурний, і сцикливий! І навіть з досвідом роботи на посаді! Чого їм бракувало?! Так, колись програв вибори. Розгромно програв! Але кому! Самому Рейгану, не якомусь бушу дебілуватому… Але ж перед цим його вже раз обрали! І від тих пір виборці явно не порозумнішали, не сказати гірше… І трамп головного мозку спіткав за останні 8 років ще мінімум десятину популяції! Тепер цих безнадійно хворих бідолаг - майже третина… А серед виборців-республіканців  їх БІЛЬШІСТЬ.  Тож трамп – форевер. Навіть якщо в нього буде інше прізвище і ще огидніша морда, якщо це взагалі можливо…

Тож якби я працював політтехнолухом у ішаків, я б легко забезпечив їм перемогу. Рецепт успіху ж був, достатньо було видати його за свій і по всьому. Я б їм міг організувати навіть президенку - жінку. Пустив би хіларі в парі з монікою. І деБілла – до них держсекретуткою. Тоді б мабуть вибрали. Американи люблять шоу… Добре, що в них грошей не вистачить, щоб мене найняти…

                Але не поспішайте плакати. Від президента сша насправді залежить небагато. Про що свідчить двопартійна система? Кожен, хто хоч трохи вчив математику й розуміється на комбінаториці, на пальцях вам пояснить, що така система придатна лише для вирішення ОДНОГО питання. В даному випадку цим питанням є внутрішня політика. А саме розподіл бюджету. Не розпил. А саме розподіл. Ішаки виступають за збільшення соціалки, з усіма наслідками. Тобто зі зростанням поголів’я мігрантів і місцевих нероб. Ніхто не говорить вголос, що збільшення соціалки тягне за собою зростання податків. Це й так усі розуміють. Вони ж не українці все таки… Слони ж навпаки ратують за зниження податків. Замовчуючи наслідки: що працювати доведеться всім, навіть тим, хто принципово ніколи цього не робив… Таким чином досягається баланс, який підтримує американське суспільство. А зовнішня політика винесена за дужки. Нею займаються справжні хазяї цієї держави. Власники ФРС та ЗМІ. Бо вона куди прибутковіша. Саме тому двох партій цілком достатньо. Інакше довелось би створити ще дві і вибори в сша були б ще веселішими. Зате обирали б справжнього лідера нації, а не офірного цапа. Тож не турбуйтесь – політика сша не зміниться якимсь суттєвим чином. Може навіть піде нам на користь. Бо є шанс, що зміни у внутрішній політиці сша призведуть до найбажанішого для нас наслідку – радикального зниження ціни нафти. Бо трамп годується з рук копачів нафти й газу і одразу ж зніме всі обмеження, введені жопайденом у цій галузі. Це якраз від нього залежатиме, бо відноситься саме до внутрішньої політики. Хоч і матиме зовнішньополітичні наслідки. Діалектика… Так, вона саме оце от, а не те, чому вас учили…

                А взагалі бажаю вам, любі мої, так обирати власного Президента, щоб не труситись, як холодець, під час виборів чужого…

Вирішив коротко пояснити читачам, хто ж він такий, той Глобальний Півень, що вже дзьобнув у тім’ячко всіх політологів і явно збирається дзьобнути в дупу все людство. Як тільки достатньо засмажиться…

Політолухи, політтехнолухи, конспіролухи вже вже достатньо задовбали пересічного оповідками про якийсь Глобальний Південь. Найбільше широкі верстви хробацькості вже мучить питання: Якщо московія – південь, то де тоді північ?!

Нечемно відповім питанням на питання: а чого чекати від тих, для кого факояма – мозковий центр і головний авторитет у розумовій діяльності. Навіть після історії з кінцем… Що вдієш: кому й кісінд-жер - моральний авторитет і видатний політик… Тож дзьобнутим у тім’ячко раджу далі не читати, щоб не засмучуватись, а для решти коротко поясню, що відбувається.

Відкиньте всі ті танці з бубнами, політичні заяви від вічноображених і відповіді від вічностурбованих. Як і завжди, якщо почалась бійка глобального масштабу, то причина одна – гроші. Основні складники собівартості будь-якого товару – це сировина, праця і технології. Вам здається, що людство раптово втратило розум і скотилось у тваринний стан після десятиліть миру й добробуту? Вам таки здається, бо воно ніколи й не полишало звичного для себе тваринного стану. Довідково: війни між людьми почалися аж тоді, коли з’явилось, що ділити. Надлишки, які всі чомусь захотіли розподіляти, замість працювати… До того жили мирно, як це не дивно… В основі тієї веремії, яка поглинула людство і загрожує навіть притомну його частину перетворити в непритомну, лежить конфлікт між Сировиною і  Технологією. Табір диких і недорозвинених, що живе за рахунок заготівлі сировини і її первинної переробки, через поблажливість свійських, що володіють технологіями, нагуляв жирку і вирішив потіснити благодійників з базару. Даруйте, з ринку…

От і вся причина. От тільки говорити про неї вголос політолухам не хочеться і не можеться. Бо хазяї їсти не дадуть… То нехай вже я розповім.

Що поєднує нинішній БРІКС і всіх бажаючих до нього долучитись? Географія? Та погляньте на глобус! Який же це Південь?! Авторитаризм? Ага, зараз… Індія цілком демократична, навіть в американському розумінні, бразилія і південна африка досить успішно демократичними прикидаються, теж не гірше, аніж сша… Мова? У кожного своя… Культура? Чого нема – того нема…

Насправді ж поєднує їх бідність і неспроможність усвідомити її причини, а отже ненависть до тих, хто розумніший. Хто володіє Технологіями… Бажання перерозподілити фінансові потоки на свою користь. Прикро, але вони щирі у своєму потворстві. Поясню на прикладі. Мій тато, будучи науковцем-фізиком, буваючи у рідному селі частенько ремонтував лампові телевізори (інших тоді не було) нашим сусідам. Не було випадку, щоб хтось хоча б спробував за це заплатити. Хоча за будь-яку допомогу по господарству тато платив їм непогані гроші. І справа тут не в жадібності. Ці люди щиро не вважали його працю вартісною. Сидить собі чоловік у теплій чистій кімнаті, викруткою колупається… Це вам не город викосити, там нахекаєшся вволю й поту проллєш літр, то грошей вартує. Про те, скільки часу й сил треба витратити на навчання, щоб розуміти, де колупнути викруткою – ніхто з селян навіть не задумувався. Бо ніколи цим не займались.  Незрозумілу їм працю вони не цінували щиро. Так само, як нинішні адепти БРІКС… Вони щиро вважають, що Технології не багато вартують, це все грабунок…  Тобто бійка йде за частку у собівартості продукції. Бійка начебто завідомо програшна для Сировини. Бо ринок. Технології можуть обійтись власними силами – налагодити видобуток і переробку сировини. Звісно, що буде дорожче. Але не критично. Сировина ж не спроможна оволодіти технологіями. Принаймні всіма і швидко. Деякі можна спробувати вкрасти. Але не всі ж!

Тобто представники диких народів вимагають від розвинутих: платіть нам за сировину стільки, як би вам обійшовся власний видобуток!

-Липа зжопнеться! – відповідають опоненти, ліниво позіхаючи, чим доводять диких до сказу.

-В нас дітки маленькі у шахтах працюють, мішки з кобальтом на плечах у спеку тягають! – волають дикі.

-То й що, нехай тягають, раз думати не здатні – відригують свійські…

Тут теж цілком людська реакція. Спробуйте, до прикладу, купити молока у наших селян. Вам здається, що має бути дешевше, аніж на базарі. Бо ж удома берети, їм менше роботи… Перехрестіться! Думаєте, купите по базарній ціні? Дзуськи! Заплатите дорожче! Логіка проста: вам же на базар не їхати, доплатіть сусіду за зручність! І найсмішніше, що це не заважає цим милим людям тими ж самими ротами скиглити, що молокозавод їх грабує, копійки платить. Даруйте, вже здається, шаги…

Тобто про взаєморозуміння не йдеться від слова зовсім. Принаймні станом на зараз. І маховик розкручується…

            Сторони конфлікту ведуть між собою повноцінну війну – поки що переважно холодну, але з гарними перспективами для гарячої. «Сировина» діє тупо: створює картелі й штучні монополії (що на думку «Технологій» є злочином), такі як ОПЕК, до прикладу. І водночас намагається красти технології. Принаймні лідери третього світу намагаються. Що навіть по їхніх законах є злочином. «Технології» діють митами, обкладаючи ними продукцію недорозвинених краще, ніж москалі нас матюком… Мита звісно злочином не є, бо так зване «міжнародне право», про яке всі чули, та ніхто не бачив, писали саме «Технології». «Сировина» наче й погоджується, але попри те почувається обкраденою. Звідси її «повага» до «міжнародного права». Оливи у вогонь додають і «Технології». Бо чомусь вирішили, що вони стоять над правом. Отим, що самі й придумали, але не для себе… І йдеться не про вето в оон, проблема куди ширша й глибша. До прикладу: законодавство сша передбачає жорстке покарання за картельні змови й створення штучних монополій. Але… робить виняток, для себе, коханих: у випадку, якщо цього вимагають національні інтереси… Тобто: якщо не можна, але дуже треба – то можна. Працює це так: араби створюють ОПЕК, але зобов’язуються торгувати нафтою виключно за долари сша. І із зла звичайного, що паразитує на людстві, як бридкий наріст, чарівним чином перетворюються у зло необхідне. Бо підтримують претензії долара на винятковий статус особливої резервної валюти, тобто світових грошей. І віддають право друкувати кольорові фантики ДЛЯ ВСЬОГО ЛЮДСТВА у руки вузького кола справжніх власників сша. А ті вже, захопивши всі провідні змі, нав’язують свою волю решті американів, яких задля цього поміщають у Золоту Клітку, забезпечуючи їм рівень життя вищий, ніж вони заслуговують. Кажете, що це випадковість? Гаразд, розглянемо ще один абстрактний приклад… Одне Самодуро раптово відмовляється продавати свою нафту виключно за долари. Тобто долари воно любить, але ж не лише їх… «Ах ти ж падло!!!» - верещить, немов різаний, Дідько Сем. – «Та ти ж диктатор! Узурпатор!!»

«Та я хіба що…» - кліпає дурними очима Самодуро. – «Можу й тобі продати, навіть за долари».

«Ну я тобі влаштую… Гуай-після» - скрегоче зубами Дідько Сем. – Ти в мене поторгуєш… Доторгуєшся тобто…

«За що?! » - скавчить Самодуро.

«За жопу!!!» - відповідає Дідько Сем. – «Повчися демократії у содомітів! Навчишся журналістів у посольствах різати й по пакетах розфасовувати, тоді й приходь, демократом будеш. А поки – ембарго!».

«Чому ембарго ввів?» - цікавляться інші свійські.

«Бо можу!» - байдуже відповідає Дідько Сем.

А дикі – вони ж дикі, а не сліпі… І виникає у них просте як двері питання: а чому нам так не можна?! І починають китайці засилати найрозумніших з поміж себе у ворожий стан: формально – вчитись і працювати, насправді – красти технології. Які наслідки матиме така діяльність? Тактичні – виграшні, Хуавей не дасть збрехати. Стратегічні – програшні. Тут – вила. Якщо крадіжки проходитимуть успішно, прогрес зупиниться. Ті, хто вкладається в науку, або спроможуться припинити крадіжки, або перестануть вкладатись… Тож станом на сьогодні дикі – це зло. Тобто зліше зло, ніж свійські. Бо святих тут нема, як ви вже зрозуміли.

            Дикі намагаються монополізувати ринки сировини, бо на щось інше їм бракує розуму. Тож ті, кому розуму не бракує, потроху обходять монополії. Японці, до прикладу, навчились видобувати рідкоземельні елементи, поклади яких начебто повністю контролювались дикими, із океанського дна, яке нічиє… Тобто спільне… тобто згідно «міжнародному праву»… Опановують глибини, які вважались ще нещодавно недоступними для техніки. На те вони й «Технології», щоб знаходити розумні рішення. Що, однак, не убезпечує їх від рішень тупих, прийнятих дикими. Двіж у Китайському морі – то перша ластівка. Чи то Перший Дракончик. Далі буде… нічого доброго, але щось буде. Нерозподілені ресурси весь цей час залишались нерозподіленими не через мудрість людства, а виключно через те, що не були ресурсами. Бо кому потрібен ресурс, який неможливо взяти?! А тут Нові Технології… Тож бійка за розподіл Світового Океану і Антарктиди  - неминуча. Москвини вже почали першими. Не тому, що розумніші від решти диких, а через те, що люблять сам процес. Самі собі нарізали сектор від західної і східної точок узбережжя Північного Океану до… полюсу! Нічогенький сектор… Хоча згідно «міжнародного права» можуть претендувати лише на смужку 25 км від узбережжя. Навіть однієї цієї причини досить, щоб у москвинів зачесались… руки те «право» переписати.

«Тварь лі я пердящая ілі право імею?!» - істеричним фальцетом цитує свого класика Пуйло Останнє.

«Тварь, тварь, не сумнівайся!» - підбадьорює його лагідною посмішкою старий маразматик Жопайден.

            «Захід» звісно бачить пунктирні лінії, проведені москвинами на глобусі аж до полюсу, але поки що не зважає. Бо видобуток копалин в Арктиці ще нерентабельний. Але ж «Технології» не дрімають, тож скоро це зміниться. І тоді «Захід» щось покладе на ці лінії. Точно не знаю, що. Але з пробором…

            Але попри начебто радісні для «Технологій» перспективи, є одне але…

Станом на сьогодні є найважливіша сировина, яку «Технології» не спроможні замістити у повній мірі. Це продукти харчування. А голодному, як відомо, айфон ні до чого. В нього інші задачі… «Свійських» рятує те, що лідери «диких» самі продуктозалежні, тобто мусять імпортувати харчі. Інакше вже вхопили б за горлянку… А в більшості експортерів харчів – хватка слабенька. От тут і виникає ніша для нас… Усі москвинські чорноземи компактно залягають навколо України. Це не випадковість. Просто саме у нас їх москвини й украли свого часу. Ну не всі, але більшість. А зважаючи на те, що контрибуцій москвини зроду не платили й не збираються починати, надаючи перевагу війні до останньої копійки, нам вже час задуматись, які контрибуції ми можемо (тобто зможемо у майбутньому) взяти в них самі. Силою, як вони люблять. І водночас взяти за фаберже і диких, і свійських. Заслужили і ті й ті… І от тоді в Україні таки запанує омріяний Вічний Мир, навіть якщо решту людства поглине Гаряча Війна. Ну може й не Вічний, але тривалий. Поки «Технології» не навчаться синтезувати харчі за рентабельними цінами. Бо саме так виглядають справжні Гарантії Безпеки, якщо ще хто не зрозумів. Бо слова, записані на папері, жодними гарантіями бути не можуть. На відміну від контролю над критично важливими ресурсами. Бог дає нам неймовірну можливість не лише вирватись з віковічного рабства, а й забезпечити спокійне, мирне, комфортне життя собі й нащадкам. Але українці в усі часи славились тим, що не втрачають можливості втратити можливість. Якби Найвеличнішому не бракувало клепки, він би не поспішав плескати дурним язиком, що Курщина нам не потрібна. Мовляв пограємось, і віддамо… Все таки язик – ворог ідіота…